Наглядачем Одеського духовного училища був і його брат Сергій (за деякими матеріалами, Стефан — В.В.) Костянтинович Карпінський, який також відзначився на ниві навчально-педагогічної діяльності. У 1906 році у чині дійсного статського радника він був директором Одеської чоловічої православної гімназії, пізніше став одним із керівників Одеського навчального округу, отримав чин дійсного статського радника.
Православні священики на початку ХХ століття особливою повагою в народі загалом не користувалися. Підтвердженням цьому є доповідна отця благочинного Новоград-Волинського повіту за 1910 рік. У ній, зокрема, читаємо. «… В среде священников вообще не наблюдается особого старания в области профессионального самообразования путем систематического пополнения богословских и церковно-исторических знаний и проповеднической практики…
…Если послушать в таких, по-видимому, благополучных приходах интимную беседу (прихожан) в «своем» кружке,… можно подумать, что священник в этом приходе не только не пользуется уважением, а, напротив, состоит с прихожанами во враждебных отношениях. и неприличные остроты, и издевательства, а иногда просто-таки ругань по адресу батюшки... и ни единого голоса в защиту. Но вот эта самая компания, или некоторые из ее участников, на другой день у батюшки по какому-либо приходскому делу, и картина совершенно меняется. почтительнейшие поклоны, целование рук в буквальном смысле слова и прочее…». (Див.. ВЕВ. — Почаев, 1910. — С. ).
Щоправда, були і зовсім протилежні приклади ставлення людей до тих священиків, які своєю невтомною працею на ниві розвитку початкової освіти і підтриманню духовності мали незаперечний авторитет. Прикладом цього може бути діяльність православного священика із села Ярунь Костянтина Івановича Карпінського, який опікувався також паствою довколишніх сіл Юрківщина і Гірки. Адже у кінці ХІХ століття в Яруні мешкало 689 жителів, в у Юрківщині — 565, а в Гірках — 339 осіб. Як бачимо, кількість прихожан була досить значною.
Про відповідний духовний зв’язок між згаданим священиком і віруючими говорить стаття у «ВЕВ» за 1902 рік, присвячена факту піднесення мешканцями ікони і наперсного хреста священику із словами подяки за півстолітню службу на ниві православного священицтва. Вдячні селяни та їх місцеві очільники, сільські старости і Жолобненський волосний старшина (адже Ярунь у ті часи відносився до Жолобненської волості — В.В.) піднесли К.І. Карпінському пам’ятне вітання з нагоди залишення ним парафії, у зв’язку із похилим віком. «ВЕВ» надрукували текст цього вітання і промову цього священика у статті за 1902 рік. Зворушений, він, зокрема, зазначав. «Я нигде не видел и даже не слышал, чтобы прихожане когда-нибудь, а особенно в нашем околотке, оказали подобную признательность своему приходскому священнику, или при переходе из прихода в приход, или при выходе за штат, чтобы где-нибудь поднесли священнику или Икону, или Крест, или хоть-бы сказали какое-нибудь приветственное слово… Поэтому я благодарю вас от души и от сердца за добрую память вашу обо мне». (Див.. ВЕВ. — Почаев, 1910. — 10.11).
Костянтин Іванович Карпінський отримував неодноразово за свою самовіддану роботу на ниві служіння Богу і освіті відзнаки від православної церкви. Свою парафію Костянтин Іванович передав сину Івану Костянтиновичу (1872-1937 р.р.), вчителю місцевої ЦПШ, який згодом, як про це писалося, став членом єпархіальної училищної ради, помічником благочинного, спостерігачем навчальних закладів у Новоград-Волинському повіті, депутатом IV Державної думи; там він працював у комітеті, який займався справами народної освіти. Як бачимо, в селі Ярунь виникла ціла династія відомих діячів православної народної освіти Карпінських, яких пам’ятають і шанують до цих пір.
Помер родоначальник славної династії Карпінських 25 лютого 1914 року на 88-му році життя. А народився він 1826 року в селі Орепи. Лише в Яруні він прослужив священиком і вчителем школи грамоти 52 роки. А до цього — викладав Закон Божий у сільській Ярунській школі, що згоріла 2 вересня 1883 року. За ініціативи отця Костянтина Карпінського, заснована в грудні 1886 року школа грамоти для молодих ярунців. Померлого відспівали Філарет Ненадкевич, Іван Янкевич та довколишній клір. Поховали Костянтина Карпінського у фамільному склепі. (Див.. ВЕВ. — Почаев, 1914. — с. 270 — 271). Вочевидь, настала пора краєзнавцям і місцевим освітянам при допомозі місцевих педагогів, священиків та віруючих вшанувати у меморіальному знаку пам’ять про династію освітян і церковних діячів родини Карпінських, можливо, і назвати оду із вулиць села іменем родини Карпінських.

Нову Ярунську церкву православної парафії побудували вже за Івана Карпінського у 1910 році взамін старої дерев’яної, що датувалася кінцем ХVI століття. Гроші на спорудження почали збирати ще з вересня 1904 року. Великі фінансові внески зробили для спорудження храму місцеві меценати. граф Йосип Потоцький, місцеві поміщики Станіслав Гадомський, Софія Рокосовська, Володимир Хичевський, Роман Яролінський, єпископ Аркадій (в миру Аркадій Карпінський) та довколишні селяни місцевої парафії. А от православна парафіяльна школа розміщувалася ще у 1910 році у найманому будинку, за який платила сільська громада.
У Яруні повна ЦПШ була відкрита лише у 1905/1906 навчальному році. До цього у великому селі з грудня 1886 року існувала трирічна церковна школа, яку відвідувало 18 учнів, переважно хлопчиків. На засіданні повітової училищною ради Костянтин Карпінський обстоював думку про необхідність навчання дітей народною (українською — В.В.) мовою. Заробітна плата вчителя парафіяльної школи складала на той час 50 крб. сріблом. Викладав спершу у школі всі предмети священик Іван Карпінський. Щоправда, при школі сільська громада виділила трохи землі під город і сад, а у вироку сільського сходу було обумовлено, що вчитель у разі потреби зміг би скористатися цією землею. Проте становище світського вчителя у селі було не з легких. Його оклад становив у рік 47 крб. 50 копійок сріблом. Та й парафіяльну школу у Яруні із 272 дітей шкільного віку від 7 до 11 років відвідувало у 1903/1904 навчальному році лише 25 чоловік. Світським вчителем на той час у Ярунській школі працював уже українець Петро Бульбанюк. Розміщувалася школа з самого початку в пристосованому приміщенні, яке виділяло селянське товариство Яруня, і лише згодом було побудовано для неї окреме приміщення.
Брати Карпінські були відзначені царською владою за діяльність на ниві церковної, світської і народної освіти.
Так, будучи на цивільній службі, Аркадій Карпінський вислужив 5 орденів, згідно з якими мав право на спадкове дворянство. Його брат Степан (Стефан), (Сергій), будучи директором православної чоловічої гімназії в Одесі 1906 року і згодом одним із керівників Одеського навчального округу, став статським, згодом дійсним статським радником, цей чин давав право на спадкове дворянство. Священик Іван Костянтинович Карпінський, можливо, також був нагороджений орденом за поданням єпархії, але цього матеріалу я поки не знайшов. (Медаллю ж за участь в переписі 1897 року він, здається, нагороджувався).