Микола Усенко: «Посаді мера, як і будь-якому ремеслу, треба вчитися»

Микола Усенко: «Посаді мера, як і будь-якому ремеслу, треба вчитися»

Після засідання виконкому, яке відбулося 9 вересня, наш кореспондент взяв інтерв’ю у першого заступника міського голови Миколи УСЕНКА:
— Миколо Григоровичу, останні рішення міськвиконкому, які приймаються під вашим керівництвом, носять вирішальний характер — сотні тисяч гривень виділяються на матеріальну допомогу малозабезпеченим, інтенсивно будуються дороги, соціальні об’єкти у мікрорайонах тощо. Зрештою, приймаються кардинальні рішення щодо керівництва Водоканалу. Це що, початок вашої передвиборної кампанії?
— Насправді, такі рішення на виконкомі розглядаються постійно. На жаль, інформаційному забезпеченню нашої діяльності не приділялося достатньої уваги. Через відсутність ліцензії на телеканал, ми не змогли запустити в роботу власне ефірне телебачення. Переукладена у липні цього року угода з телерадіокомпанією «Мальта» дозволила нам розірвати інформаційний вакуум, за що я, маючи нагоду, дякую керівнику телестудії Олександру Борисовичу Каліновському.
Щодо майбутніх виборів. Звичайно мені, як і всій нашій команді, хочеться гідно завершити свою п’ятирічку. Щоб не було, як у тому прислів’ї: «Танцювали, танцювали та й не вклонилися». Наступній владі передаємо збалансований бюджет, чітку систему управління всіма галузями життєзабезпечення. Окремі проблемні питання, на кшталт Водоканалу, маємо вирішити при цій каденції.
— Низка кандидатів на посаду міського голови вже заявили про свій похід на вибори. Розпочинають роботу виборчі штаби кандидатів. Нинішня ж влада мовчить, або скромно заявляє про підтримку усіх бажаючих приміряти «мерське крісло».
— Ми не сидимо, склавши руки, а виконуємо свої службові обов’язки. Добре чи погано це робимо, — 25 жовтня виборці нам «виставлять оцінки». У будь-якому разі мені не соромно за свою роботу. Я маю відношення до всього, що у нас будувалося: дороги, освітлення, мости, усі соціальні об’єкти. У мене не було «неприйомних днів» — я щоденно спілкувався з людьми, знаю їхні проблеми, комусь конкретно допоміг. На жаль, багато чого від мене та від місцевої влади не залежало.
Звичайно, мені небайдуже, хто буде міським головою на найближчі два роки. Це — моє місто, споконвіку тут жили мої діди і прадіди. Тут живуть мої діти, підростають онуки.
Посаді мера, як і будь-якому ремеслу, треба вчитися. Історія нашої країни, особливо останні події після Майдану, свідчать, що «не каждая кухарка может управлять государством».
Маючи 8-річний досвід роботи у міській раді і реально оцінюючи свої можливості, я прийняв рішення йти на вибори міського голови, шляхом самовисування.
— Ви йтимете на вибори без партійної підтримки?
— Переконаний, що міський голова має належати громаді, а не партії. Хоча я вдячний Володимиру Михайловичу Литвину, Володимиру Івановичу Загривому, у команді яких я працював ці п’ять років, за підтримку і пропозицію очолити список Народної Партії на виборах депутатів міської ради.
Я йду на вибори з командою людей, які займаються практичною роботою у нашому місті, мають належний досвід і готові реально працювати в округах з виборцями.
— Що ви скажете про майбутніх своїх суперників на виборах?
— Я з повагою ставлюся до усіх претендентів, кожен має свої нереалізовані амбіції. Розумію, що перемогти вони можуть лише на критиці нинішньої влади. Чи є помилки в нашій роботі? Звичайно. Не помиляється лише той, хто нічого не робить. Конструктивну критику сприймаємо спокійно, але якщо хтось враз хоче стати «білим і пухнастим», — нехай не забуває про старе українське прислів’я: «На кожного хитрого лоба граблі пантрують».
Людмила ПЕТРУК