«Балет у Новограді-Волинському? Та ви що, із глузду з’їхали?» — скажуть скептики. А от і не думайте, що це з розряду фантастики, бо навіть у нашому місті трапляються дива. Майже три роки працює балетна студія «la prima» під керівництвом 25-річного хореографа Таїсії Кондратюк. Спілкуючись із молодими та ініціативними, постійно переконуюся: вони — промінь сонця в темному царстві нашого сьогодення. Надія на те, що в законсервованому місті не все перебуває в стані анабіозу і щось нове спроможне не лише з’явитися, а й розвиватися. Можливо, не все так райдужно, але молодим пощастило — вони вірять у свої мрії, а тому менше пасують.
Грація, гнучкість, сила, дисципліна, позитивні емоції — те, що отримують люди від занять балетом. Ось чому подібні студії до початку пандемії активно почали відкриватися в багатьох містах України. Існує багато цікавих фактів про балет, тож поспілкуватися з хореографом, яка не побоялася здивувати провінційних містян класичним видом мистецтва, погодьтеся, досить цікаво.
«Я ТАНЦЮЮ З ТРЬОХ РОКІВ»
— Мама з татом завжди мене в цьому підтримували і максимально допомагали розвивати здібності. Особливо це стосувалося класичного танцю, що є основою будь-якого танцювального напрямку. Балет я обрала, бо дуже мені подобалися грація, витонченість, неймовірна ніжність емоцій та рухів. Закінчивши 9 клас, вступила в Дубенський коледж культури і мистецтв РДГУ на факультет хореографії. Закінчила навчання зі спеціальністю в дипломі «Артист балету». Так здійснилася моя мрія. Тепер реалізую себе професійно.
У цій професії багато цікавого. За рік прима-балерина міняє до 300 пар пуантів(!), а ідея встати в танці на кінчики пальців належить італійській артистці Марії Тальоні, яка в 1831 році почала танцювати в саморобних пуантах, чим задала новий вектор розвитку балетного мистецтва. Вона забезпечила своє атласне взуття шкіряними підошвами, зміцнила шкарпетки, створивши коробку біля основи пальців, і набила кінчики цієї коробки невеликою подушкою. Тоді й інші артистки балету стали носити подібне взуття.
Понад 180 років тому була придумана так звана романтична пачка. Уперше її побачили на тій же Марії Тальоні в 1832 на виставі «Сильфіда». Крім пуантів, балетна пачка теж дуже важлива для виступу балерини. Це також великі витрати для професійних компаній, оскільки одна високоякісна пачка може коштувати 2 тисячі доларів. Але вони служать дуже довгий час — іноді до 30 років, кілька поколінь танцюристів можуть носити їх. Для танцюристів традиційно писати своє ім’я всередині пачки, щоб майбутні виконавці знали, хто їх носив до них.
«ХОТІЛА СТВОРИТИ ЩОСЬ ОРИГІНАЛЬНЕ В ПРОФЕСІЇ»
— Балет — тонке мистецтво, у силу цього не найпопулярніше у світі. Кому належить ідея створити в нашому місті балетну студію? Чи маєте вже результати та які враження у вас від роботи?
— Батьківщиною мистецтва балету є Італія. Мистецтво театрального танцю бере свій початок в Італії епохи Ренесансу XV-XVI століть. Тоді його придумали як придворну розвагу.
У нашому місті є багато талановитих колективів різного танцювального напрямку, але балету не було вже дуже давно. Тому логічно, що в мене виникла ідея створити балетну студію. Однозначно, це мені ближче і до душі, і до мого фаху, хоч я володію також іншими стилями танцю. Завжди хотіла створити щось оригінальне в професії, дарувати неймовірні емоції своєю творчою діяльністю. Тож придумала студію «la prima».
Займаємося ми в гарнізонному Будинку офіцерів, де я винаймаю приміщення. Про результати говорити зарано, адже склад учасників студії періодично змінюється. Тепер ще й карантин суттєво позначився на нашій роботі.
— Ви працюєте з маленькими дітками, але балет — справа серйозна і потребує значної фізичної витривалості. Як діти справляються з навантаженням?
— Хто з дівчат займається з самого початку, мають чудові результати. Невдовзі будемо намагатися дівчаток ставити на пуанти. Дозвіл їх носити в балеті дають не відразу. Найважливіший етап цілеспрямованої балерини — взути пуанти. Витончений акт сходження на носках у сатиновому взутті надихає багатьох молодих дівчат серйозніше почати займатися балетом. Але це не так безневинно, як здається. Починаючи заняття занадто рано, учень може отримати серйозну травму.
МАЛЕНЬКІ БАЛЕРИНИ НЕ ВИТРИМУЮТЬ НАВАНТАЖЕННЯ
До нашої студії ходять дітки віком 6-9 років, менші не витримують. Та й не потрібно це меншим дітям, бо зарано для надмірних фізичних навантажень. Заняття потребують витримки, тому діти справляються по-різному. Однозначно, тяжко всім. Не здаються ті, кому дуже подобається цей вид мистецтва і кого активно підтримують батьки.
Фізична витривалість дуже важлива для балету. Легендарна балерина Ольга Лепешинська прямо на сцені зламала ногу в трьох місцях, причому тріск кості було чути навіть глядачам. Тим не менш, вона закінчила виступ, як ні в чому не бувало. Як це в неї вийшло, не зрозуміла ні вона сама, ні лікарі.
— Яким чином карантин позначається на творчому настрої і як ви долаєте вимушену паузу?
— Під час карантинних обмежень заняття не проводяться. Для балету це велика проблема, дуже впливає на фізичну форму. Як долаємо це? Працюємо до виснаження, коли немає карантинних обмежень. Увесь інший час працюємо онлайн.
І В НЕВЕЛИЧКОМУ МІСТІ МОЖНА РЕАЛІЗУВАТИСЯ
— Наскільки складно молодим людям знайти шляхи для реалізації в маленькому місті?
— Набагато важче, ніж у великому, але живу по такому принципу: «Якщо є бажання, то можливість знайдеться завжди». Свою кваліфікацію в балеті намагаюся вдосконалювати під час курсів у Києві, Львові.
Однозначно, для мене є великим досягненням бути керівником балетної студії у своїх 25 років. Дуже тяжко фізично встигати, бо я також мама трьох маленьких діток. Але щаслива, що життя цікаве й активне.
— Бачила відео на Фейсбуці, де ваша мама і донька однаково вправно сідають на шпагат. Як це вдається жінці в поважному віці?
— Моя мама колись займалася танцями і легкою атлетикою, тож для неї це не важче, ніж для доньки.
— Таїсо, що вам заважає в професії та що надихає?
— Немає нічого, що заважало б мені розвиватися та навчати балету талановитих діток. Вірю, що люди це відчувають і отримують у наших виступах зворотню позитивну творчу енергію. Наприклад, багато хто захоплюється нашими витонченими і яскравими балетними костюмами. А ескізи, до речі, малюю я сама, і шиє їх моя швачка. Коли тобі подобається справа, якою займаєшся, тоді все вдається. Надихає мене віра в мене моїх батьків, дітей і учениць-балерин.
— Що ж, бажаємо закінчення складного карантинного періоду, щоб повернутися в студію і продовжити навчати граційному мистецтву маленьких балерин.
— Щиро дякую вашому виданню за інформаційну підтримку! Усе буде добре. Витримки нам усім!