17 травня минає 40 днів, як пішов з життя Петро Іванович СЕМЕНЮК
Раптово ти пішов з життя, рідненький, але здається, що ти в дорозі, що скоро станеш на порозі. Пробач, що не змогли тебе ми врятувати, сто раз за все пробач.
Царство Небесне і вічний спокій. Хай земля тобі буде пухом. Усі, хто знав, — згадайте та пом’яніть добрим словом та тихою молитвою.
Сумуючі дружина, діти, зять, невістка, онуки, рідні |
|
40 днів, як немає з нами дорогого чоловіка, батька, дідуся — Станіслава Антоновича ВИГОВСЬКОГО
(13.10.1943-05.04.2021 р.)
Душа ридає, серце плаче, коли вривається біда,
Коли відходять рідні наші у Царство Боже, в небеса.
І наче все ти розумієш, що пізно сльози проливать,
Убивче горе полонило, на ньому стверджена печать.
Хоч, кажуть, вічність їх чекає і рай між зорями живе,
Та розум цього не сприймає, скорбота цьому не дає.
А серце в горі важко б’ється: жила людина — і нема,
Не поспішає, не всміхнеться, пішла навіки суєта...
Дорога болі простелилась і тільки пам’ять, як скала,
Гранітом в серці залишилась у рідних... Бо уже нема
Із нами найдорожчих... їх закінчилося життя,
Навіки нас вони лишили,
І новий дім для них — земля...
У вічній скорботі дружина, сини, невістки та онуки |
|
Хто пам’ятає, — пом’яніть, а хто забув, — згадайте...
16 травня — 40 днів, як перестало битися серце нашої любої мами, дружини, бабусі, сестри — Людмили Леонтіївни ПАНТУС
11.03.1959-07.04.2021 р.
Пробач, рідненька, що не змогли тебе врятувати, пробач, що не змогли тобі допомогти.
Ніколи нам не забути той страшний день і ту страшну хвилину, коли підступна смерть вирвала тебе від нас, коли перестало битися твоє серденько.
Ти, рідненька, пішла у вічність, але ми з цим не можемо змиритись. Біль розриває наші серця. Як нам, рідненька, тебе не вистачає. Ти була для нас вогником життя, сонечком, яке всіх зігрівало, і за всіх хвилювалась.
Ти живеш, рідненька, у наших серцях, і скільки б не жили ми, ти завжди будеш з нами!
Хай сонечко зігріває твою останню домівку, хай м’якою і теплою буде тобі земля, хай добрі янголи охороняють твій спокій.
Нехай у цей день згадають добрим словом усі, хто тебе знав.
Матуся не вмирає — її просто з нами немає. Царство Небесне, наша дорога, рідна і незабутня.
Вічно сумуючі чоловік, сини, невістки, онуки, брат і вся родина |
|
17 травня минає рік, як пішла від нас у небуття найдорожча людина — Марія Феофанівна ДІДУХ
Ніколи нам не забути той страшний день і ту страшну хвилину, коли підступна смерть вирвала Вас від нас, коли перестало битися Ваше серденько. Ви пішли в інший світ, звідки вже немає вороття. Хай сонечко зігріває Вашу останню домівку, хай м’якою і теплою буде Вам земля, хай добрі янголи охороняють Ваш спокій. Царство Небесне, наша дорога, рідна і незабутня. У цей скорботний день, хто її знав, пом’яніть тихим словом.
Вічно сумуючі дочка Аня, зять Василь, внучки Вікторія і Альона, правнук Михайло |
|
Коментарі відсутні