10 липня в Страсбурзі на 45-му році життя помер талановитий журналіст-міжнародник, власний кореспондент «Укрінформу» у Франції, патріот України, уродженець Житомирщини, Людина честі та слова Андрій ЛАВРЕНЮК.

Колеги з Українського національного інформаційного агентства «Укрінформ» висловлюють співчуття рідним та близьким Андрія. Розділяємо біль вашої втрати. Хай душа Андрія знайде свій спокій на небі. Він назавжди залишиться в нашій пам’яті.

11 липня пішла з життя кохана дружина, мама і бабуся, лікар з великої букви Олена Савівна БАРАНСЬКА

Спасибі Богу, що ти була із нами. Ти і зараз серед нас у пам’яті, у думках. Таких, як ти, не забувають, таких лиш вічно пам’ятають. Царство Тобі небесне і вічний спокій, наша рідненька.

Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть добрим словом і тихою молитвою.

Сумуючі чоловік, діти, внуки

17 липня минає 40 днів як осиротіла наша родина — пішла у вічність берегиня роду, дорога наша матуся, бабусенька, донечка, дружина, кума, сваха, подруга Валентина Іванівна НАЗАРУК

Дякуємо за те, що Ви були на світі, за ріки щастя й добра, які пролили, за подаровану любов, теплі обійми, надійну підтримку, душевну щедрість.

Ви продовжуєте жити в посмішках онуків, виплеканих у Вашій любові, наших теплих спогадах, Ваші мудрі поради залишаться з нами повік, Ваша любов до життя цілющим джерелом битиме в наших серцях.

Приклоняємося перед Вашою відданістю сім’ї та родині.

Віримо та молимо Бога оселити Вашу душу там, де сяє незгасиме Світло.

Слова — безсилі, вдячність та пам’ять — вічні…

Рідні та близькі

Згадуємо любу матусю, лагідну бабусю, якої немає з нами вже 9 років...

Добрі поради, мудре мовчання, уміння захистити від негараздів — це — наша мама...

Добра сусідка, доброзичлива колега — такою її пам’ятають.

Тамара Адолгереївна ШАПРАН

16 липня — назавжди день пам’яті про тебе.

Доньки, онуки, правнуки

13 липня минуло 40 днів, як не стало з нами дорогої матусі, бабусі Надії Костянтинівни КОТВІЦЬКОЇ

Тяжка хвороба забрала Твоє здоров’я, а безжальна смерть вирвала з життя. Ти вже ніколи не повернешся до рідної домівки, не переступиш свій поріг, не зустрінеш нас усмішкою чи порадою. Зі слізьми на очах низько схиляємо голови над Твоєю могилою. Спи спокійно. Пам’ять про Тебе навіки залишиться в наших серцях. Нехай земля буде Тобі лебединим пухом, а душі — вічний спокій. Царство Небесне.

У цей скорботний день, хто її знав, — пом’ять тихим словом.

З глибоким сумом дочка, онуки та всі рідні

18 липня — 40 днів, як відійшов у вічність Олександр Васильович ГОРДІЙЧУК

18.07.1959-9.06.2021

Пішов з життя чоловік прекрасної душі, відкритого і доброго серця. Ти жив, мріяв, радів світу та людям, але невблаганна хвороба забрала тебе в нас.

Одна лиш мить — усе обірвалось, одна лиш мить — тебе не стало. Важко повірити в те, що далі ми живемо без тебе.

У скорботі низько схиляємо голови, молимося за упокій твоєї душі. Вічна і світла пам’ять тобі, наш дорогий.

Хто знав тебе, любив, дорожив, — нехай тебе з нами згадає і пом’яне добрим словом. Ти навіки залишишся в наших серцях.

Сумуючі дружина, діти, сестри з сім’ями та вся наша велика родина

Є сила, що може забрати з життя, та з пам’яті рідних — ніколи

17 липня минає рік, як перестало битися серце нашого дорого Андрія Васильовича ГОРДІЙЧУКА

Доброї, мудрої, щирої і талановитої людини. Пройшов рік важкої скорботи й печалі, як тебе немає з нами. У вдячних наших серцях назавжди залишаться біль і смуток непоправної втрати. Ти був для нас надійною опорою, мудрим порадником, доборим чоловіком, батьком, братом, найкращим дідусем.

Усе своє життя Ти підтримував, турбувався за всіх нас і залишив про себе світлу і добру пам’ять. Багато чого зробив свого часу для освіти району. Був справжнім керівником, талановитим, принциповим, відданим своїй справі. Удостоєний званням «Заслужений учитель України». Любив життя, з честю пройшов земний шлях. Мав велику повагу серед людей, колег, учнів, товаришів і друзів.

Царство Небесне Тобі і вічна пам’ять. Хто забув — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть Андрія Васильовича.

З сумом уся велика родина

20 липня минає 40 днів, як пішов з життя чоловік, батько, дідусь — Василь Дмитрович ДАВИДЧУК

Ти завжди живеш у наших серцях, щодня ми згадуємо твої мудрі поради і навчання. Ти був працьовитою, справедливою та чуйною людиною. Не можемо уявити, що ти ніколи не усміхнешся... Скільки б не минуло часу, ти завжди будеш поряд із нами і пам’ять про тебе ніколи не згасне в наших серцях. Хай над твоєю могилою співають пташки, а на квітах буде роса — то наші сльози, пам’ять про тебе. Хай земля тобі буде лебединим пухом. Вічна пам’ять і царство небесне.

Вічно сумуючі дружина, дочка, син, зять, невістка, онуки Ольга, Вікторія, Анастасія