Гарним «подарунком» до ювілею держави вирішили наші патентовані патріоти привітати громаду. Тобто, черговою спробою через перейменування розвести бодай частину громади на час і гроші.
Патентований патріотизм прийшов до нас із Галичини. За визначенням відомого львівського історика і публіциста В. Расевича: «Патентовані патріоти — це люди, що самі собі видали патент на патріотизм. Скромні та самокритичні тут не ходять. Перед ведуть нахабні, самозакохані і навіть не завжди адекватні… Така форма любові до Вітчизни не дуже багато має спільного із самим поняттям патріотизму. Передусім через крайню форму егоцентризму. Тобто, хтось свідомо виділяє себе в окрему категорію і ставить свою персону над процесами». Отож маємо, за влучним висловом Лесі Українки, «патріотів «без пардону».
А що ж міська влада? Як і не було тридцяти років Незалежності та Майданів. Повернулася до шляху йти в обхід чинного українського законодавства і власної нормативної бази — через горезвісну «топонімічну» комісію. А там, мабуть, своїх патентованих вистачає.
Причому, не можна звинуватити чинного міського голову. Адже в перерві між його каденціями був прийнятий профільний закон і постанова Кабміну, відповідно до яких виконком ще вісім років тому прийняв нову редакцію Положення про «топонімічну» комісію. Хоча дехто ще полюбляв тикати першою, давно не дійсною редакцією.
Але розповісти міському голові про це, певно, не було кому. Може, жоден член комісії — від рядового до голови — чинну редакцію Положення в очі не бачив? Самі не знають своїх компетенцій?
За чинним українським законодавством, у процесі перейменування може брати участь лише рада експертів. Але не обов’язково і лише в межах громадських обговорень, які мають оголошуватися винятково в порядку, встановленому постановою Кабміну. Тобто, розпорядженням міського голови і винятково встановленого Постановою змісту. Тому в Положенні і зазначено, що комісія перейменуванням взагалі не має права займатися. Взагалі вона жодним законом не передбачена. Та й питання — давно вже поза компетенцією виконкому.
Ще одна норма викликає в патентованих патріотів майже «відчай». «Топонімічна» комісія, як дорадчо-консультативний орган, не має права приймати жодних рішень. Навіть протокольних. Про що також зазначено в чинній редакції Положення. До речі, не приймається жодних рішень і на громадських обговореннях. Тож ні рішення «протиснути», ні обговорення «взяти», навіть не зрозуміло на чому «договорняки» робити…
Щодо «штатної» діяльності «топонімічної» комісії — «дощок» (інформаційних таблиць). Завішаний дошками фасад пам’ятки архітектури по вул.Соборності, 2, не викликає нічого, крім усмішки. Уже навіть у Житомирі на рівні ОДА. Але поки — усмішки…
Висять не там, напис не той та ще і подвійне увічнення. Адже вже увічнені в назвах вулиць. Ще одна таблиця містить відомості, що не мають жодного документального підтвердження. Немає і дозволу органів охорони культурної спадщини на розвішування жодної дошки.
Написи на більшості дощок зроблені за типом намогильних епітафій. Такий тип напису автоматично перетворює будівлі, на яких вони встановлюються, в кенотафи (умовні могили). Чи в нас хтось вирішив перетворити місто на некрополь?
Головне, що такі інформаційні (анотаційні) дошки, насамперед мають бути дійсно інформаційними. Тобто містити інформацію про те, чому, власне, ту таблицю повісили саме на цьому місці. Мабуть, має бути і згода співвласників будинку на «прикрашання» фасадів такими «гробовими» дошками.
На чому саме намагаються цього разу розвести на час і гроші частину міської громади?
Перше — «декомунізовати» вулицю Горького. Привід є суто фейковим. Примусова «декомунізація» закінчилася ще п’ять років тому. Тоді навіть в УІНП не було зауважень до Горького. Тобто, коли ще в УІНП були повноваження.
Жодної «нагальної» потреби в перейменуванні вул. Горького з провулками немає. Крім містечкових «політичних» інтересів купки патентованих патріотів. За наш із вами рахунок…
Щодо увічнення О.О.Балюка. За чинним законодавством, увічнити його в назві вулиці на терені громади можна. Але, звісно, тільки у встановленому порядку та за місцем наро-дження — у Пилиповичах.
Друге — увічнення пам’яті про М.Д.Горбатюка. Уся «нагальність» полягає лише в термінах, так званої, «посмертної гарячки». За чинним законодавством, можна тільки в порядку винятку назвати на його честь одну з нових вулиць. Якщо, звісно, вдасться «притягнути» під вимоги Закону щодо осіб, які увічнюються. Самих лише посад, та ще й не першого ряду, мабуть, замало…
І щодо сіл. Тут теж немає жодної нагальної потреби. Просто прибрати ініціали з назви вулиці в Борисівці. Жуків багато, мабуть, ті — з Гірок. А за Маковиці — то встановити, що провулок — названий на честь саперів (піонерів), які звільняли село. Бо нікому, крім патентованих патріотів, ніяка «додекомунізація» не потрібна.
Мало громаді щорічних спроб згвалтувати історію міста, здійснити над нею наругу. Уперто намагатися видавати одну з п’яти назв міста мало того що за єдину, «первісну», так ще і видають суто польську назву за українську. Дуже «патріотично»… Але громада пручається. «Протиснули» тільки новий недогерб, красиво «розвівши» депутатів.
Грати намагаються винятково за радянськими правилами. Уперто роблячи вигляд, що українських не існує. Цікаво, чи хтось зможе врешті-решт проінформувати міського голову про зміни в законодавстві і власній нормативній базі? Та врешті-решт «перегнати» діяльність із перефарбованого «совкового» в українське правове поле.
Чи прийме чергове незаконне рішення в цій царині міська рада? Адже вже є і «набита стежина». Тоді мешканцям буде економічно вигідніше подати до суду на таке рішення. Особливо — колективно. Заручившись підтримкою доброго адвоката, втрати міського бюджету через ігри патентованих патріотів можуть скласти вартість ремонту однієї-двох вулиць. Нема сумніву, кого зроблять винним…
Ось такий «подарунок» містянам підготували до ювілею держави наші патентовані патріоти. У вигляді чергової спроби забрати час та на рівному місці почистити кишені звягельців. Змагання за наш час і гроші тривають — недарма ж вони ж патріоти «без пардону», патентовані.