Подружжя Лісогубів поверталося з мінімаркета. Йдучи тротуаром, вони ділилися враженнями від покупок. Особливо раділи курйозу з продавчинею, котра обрахувала себе на двадцять гривень.
Лісогуби йшли, тішилися, реготали.
Аж тут на переході-зебрі Лізу «підчепив» старенький «Форд».
Жінка лежала під колесами і стогнала.
Микита, Лізин чоловік, витягнув зі салону винуватця ДТП і почав його гамселити.
— То з тебе, падло, ще перегаром пре! — ревів Микита. ― Заб’ю гада!
— Не треба, — прикриваючись руками благав водій.
— Не треба? — Микита видобув із легкої куртки мобільний. — Зараз поліцію викличу!
— Ні, ні. Може, якось самі вирішимо проблему.
— Хе! Йому «проблема»!..
Проблему вирішили на місці. Домовилися про солідну суму. Водій «Форда» розумів, у якому він стані і які наслідки на нього чекають.
Проте Лізі довелося декілька тижнів пролежати в лікарні. На питання лікарів, що з нею трапилося, сказала, що мила скло на балконі другого поверху і випала з вікна…
Травматолог, котрий оглядав Лізу, засумнівався в почутому. Гематоми (вище колін і на ліктях) характеризували зовсім інший характер їх отримання.
Гроші, отримані водієм старенького «Форду», швидко закінчилися. І Лісогуби засумували.
— Лізко! А чому тобі це…
— Що?
— Ну… Під колесами поваляться.
— Щось мені не дійшло. Чи ти…
— Молодець! Ти в мене кмітлива, Лізонько! Ми самі влаштуємо «детепе». Акуратно.
Ліза засумнівалася:
— І як це?
Микита замислено відказав:
— А це треба продумати. Ретельно. І щоб без травм. Великих.
— Ну, ні! — запротестувала Ліза. — А якщо не вийде? І він мене — на смерть?..
— Кажу ж, усе гарненько треба продумати.
І подружжя Лісогубів склало план.
Микита почав шукати «клієнта». Якогось такого лоха. Тільки не крутяка. Небезпечно. Тим більше, простаки дужче бояться мати справу з правоохоронцями…
Водій «Жигулів», котрий «збив» перехожу, не виходив з дива:
— Я не міг… Я їхав за правилами… Це ви десь раптом узялися, — белькотів він.
І тут на власника авто налетів Микита:
— Ти зачавив мою дружину! Он під колесами валяється!
Немолодий водій почав виправдовуватися:
— Та я не міг… Це якесь…
Микита зацідив власнику автівки в щелепу.
— Заб’ю, вбивця! — ревів чоловік Лізи.
А та лежить під колесами «Жигулів» і не рухається. Та коли Микита вдруге зацідив шокованому водію під дихало, Ліза розплющила очі. Застогнала:
― Я помираю.
У власника авто від почутого аж підкосилися ноги.
— Якщо моя дружина помре, — заприскав слиною Микита, — я тебе вб’ю! Твоє прізвище?
— Сиротюк. Євген Сиротюк.
— Номер твого мобільного! Права!.. Перевірю!
…Наступного дня Микита зателефонував Сиротюку.
— Моя дружина — у реанімації. Лікарі кажуть, що надії на життя дуже сумнівні. І винен у цьому ти, сволота!
Компенсація за «наїзд» цього разу значно зросла.
І Лісогуби почали готувати чергову «ДТП».
Одне слово, подібних дорожньо-транспортних пригод трапилося ще декілька.
Доти, доки Ліза не зловила Микиту з іншою жінкою. Ще й у власній квартирі.
— Це — моя однокласниця, — дурнувато виправдовувався Микита. — Ми каву п’ємо.
Ліза схопила зі стола ножа. Заверещала:
— Голяком каву п’єте?
Проте Ліза ножем не скористалася. Жбурнула його в раковину і мовчки вийшла з квартири.
Приблизно через годину Микиту затримали поліцейські. Як згодом стало відомо, Ліза правоохоронцям докладно розповіла, як Микита примушував її «кидатися» під автомобілі.
— Він ще, падло, — злилася вона, — гроші від мене ховав. А ще сучку додому притягнув, стерво!
Микиту засудили на реальний термін позбавлення волі. Та й Лізу не минула ця участь…