Для футбольних уболівальників багатьох країн осінь насамперед асоціюється з великим футболом. Набирають ходи клубні чемпіонати, стартують групові етапи єврокубків… Кожна осінь народжує нову надію: от цього сезону (саме цього!) твоя улюблена команда нарешті досягне небувалих успіхів! Особливо це гостро відчувається до першого туру — поки у всіх математично рівні шанси, ніхто не виграв і не програв, ще нічого не втрачено.
…Для звягельських любителів футболу осінь навіює ще й окремі приємні спогади. Осінь 2010-го… Коли футбольний клуб «Звягель-750», відроджений у ювілейний рік від першої згадки про Новоград, досяг небувалих і досі неперевершених висот в аматорському футболі України — посів друге місце в чемпіонаті країни серед аматорів. Саме в цей час доречно загадати, що у витоків найбільшого клубного досягнення новоградського футболу (та й усієї Житомирської області, якщо вже на те пішло) стояла непересічна особистість, палкий шанувальник спорту, меценат — Василь Гордійчук.
До речі, на урочистостях з нагоди ювілейного Дня Незалежності України Василь Васильович як голова Новоград-Волинської міської федерації футболу отримав подяку голови Житомирської ОДА Віталія Бунечка — за багаторічну сумлінну працю, вагомий особистий внесок у розбудову української державності.
Василя Гордійчука знає кожен, хто на теренах Звягельщини (і не тільки) бодай трішки цікавиться футболом. За його ініціативи та щоденної безпосередньої підтримки в Новоград-Волинському районі й місті багато років поспіль проводиться один із найбільш представницьких районно-міських чемпіонатів.
Та одним із найвагоміших приводів для гордості Василя Гордійчука став футбольний клуб «Звягель-750». Фактично Василь Васильович у 2007 році відродив футбол у Новограді-Волинському, адже на той час близько десяти років не було аматорського клубу навіть на рівні області.
— Серед уболівальників постійно точилися розмови, мовляв, маємо такі добрі футбольні традиції, а команди в місті немає. Хай би хтось за це взявся, — розповідає Василь Гордійчук. — І я вирішив спробувати. Тоді, у 2007-му, Новоград-Волинський у межах урядової програми отримав солідне фінансування на реалізацію капітальних проєктів з нагоди ювілейної літописної згадки про місто. Одним із проєктів мала стати реконструкція стадіону «Авангард» (пригадуєте, раніше там були дерев’яні, здебільшого розбиті лавки). Але тоді виникло питання: як же виділяти кошти на реконструкцію стадіону, якщо в Новограді навіть немає футбольної команди? Мовляв, навіщо стадіон, якщо на ньому немає кому грати?
Заручившись підтримкою тодішнього міського голови Миколи Боровця, Василь Гордійчук зареєстрував міськрайонний футбольний клуб «Звягель-750». Засновниками виступили міська й районна ради та група фізичних осіб. Василь Гордійчук став головою ради засновників.
Після перших не вельми вдалих сезонів (адже створена з нуля команда навряд чи могла одразу дати результат) у 2010 році «Звягель-750» виграв чемпіонат Житомирської області. Новоградський уболівальник був свідком баталій не лише обласного, а й всеукраїнського рівня — клуб вдало виступав у кубку й чемпіонаті України серед аматорів. Тоді ж відбувся й найбільший злет звягельського футболу — «Звягель-750» став віцечемпіоном України серед аматорів.
Уболівальницька підтримка була настільки потужною, що Новоград оновив декілька національних рекордів відвідуваності ігор аматорського рівня. За підрахунками волонтерів, окремі матчі збирали на стадіоні «Авангард» близько 5 тисяч глядачів (хоча індивідуальних місць для сидіння було ледве 3 тисячі).
Приємно відзначити, що ковалями перемог «Звягеля-750» були здебільшого місцеві гравці. Це — Дмитро Горбаченко, Юрій Перін, Ігор Носарєв, Віталій Ванжура, Ігор Вакуленко, Юрій Кравчук, Ігор Ковальчук, Ярослав Корнійчук, Роман Весельський, Дмитро Ржондковський, Михайло Войтович, Максим Дубров, Олександр Пелешок, Олександр Миськов, Олег Войтович, Максим Омельченко, Сергій Джус, Дмитро Лободін, Андрій Диняк, Павло Осарчук, Ігор Алімов, Василь Ткачук, Володимир Майдачевський, Роман Сизоненко, Олександр Пустовіт, Олександр Загривий, Денис Расулов. Тренер — Андрій Лось.
«Звягель-750» на чолі з Василем Гордійчуком перебував за крок до переходу в професійний футбол. На матчі приїжджали офіційні особи Федерації футболу України, Професійної футбольної ліги. Йдеться про голову ПФЛ Мілетія Бальчоса, першого віцепрезидента ФФУ Олександра Бандурка, які, з огляду на шалену відвідуваність і глядацьку підтримку, гарантували клубу виступ у дебютному сезоні на професійному рівні без вступного внеску.
Новоград жив в очікуванні підкорення нових футбольних вершин. Та на цій мажорній ноті підйом… зупинився.
— Усі роки, упродовж яких я розвивав «Звягель-750», було важко збалансувати, знайти компроміс у відносинах між спонсорами, меценатами, радою засновників, футболістами, представниками місцевого самоврядування. Виникли фінансові питання незрозумілого характеру. Мене звинуватили, що я привласнюю клубні кошти. Тобто, я одночасно інвестую в розвиток футболу і… «привласнюю», — пригадує Василь Гордійчук. — Очікував, що зі зміною міського керівництва ситуація покращиться. Але, побачивши байдужість до футболу нового міського голови, лише тоді зрозумів, настільки вагомою була підтримка його попередника. «Цинізм», «лицемірство» і «зверхність» — ось що я чув тоді на свою адресу…
Попри все, Василь Гордійчук залишився у футболі. Очолював Новоград-Волинську міську (зареєстрована в 2011 році) й Новоград-Волинську районну федерації, з 2011-го й дотепер є першим заступником голови Житомирської обласної асоціації футболу.
У 2017 році Новоград-Волинська районна федерація футболу визнана кращою в Житомирській області. По суті, вона такою є щороку, але ж для заохочення добрих ініціатив доречно застосовувати «принцип ротації».
Нині під егідою федерації щосезону відбувається розіграш десяти (!) трофеїв. Починаючи з ранньої весни й до глибокої осені, це — малий кубок «Весна надій», кубок «Весна надій», чемпіонат, першість, малий кубок «Звягельська осінь», кубок «Звягельська осінь», кубок чемпіонів, кубок «Герої не вмирають», суперкубок, кубок «Мундіаль літо».
Учасниками зимового футзального чемпіонату «Різдвяні дзвони», що відбувся вже шість разів, стають 36 міні-футбольних команд.
Василь Васильович продовжує стверджувати, що без тісної співпраці меценатів і органів місцевого самоврядування футбол неможливий. Він висловлює вдячність за підтримку голові Новоград-Волинської районної ради Артуру Загривому, голові РДА В’ячеславу Авраменку, міському голові Миколі Боровцю, активним головам територіальних громад, зокрема голові Ярунської громади Сергію Романюку, — усім тим, хто переймається долею місцевого футболу, створює можливості для спортсменів розвиватися, а для глядачів — проводити дозвілля. Окрема вдячність — головному спонсору футбольних турнірів на Звягельщині — Андрію Мармалюку, Віктору Мельнику та президентам футбольних клубів, які особисто докладають зусиль для підготовки футбольних полів, забезпечують медичний супровід матчів, транспортні витрати тощо.
— Головне питання, на якому ми повинні зосередитися: підготовка юнаків-футболістів на базі наших спортивних закладів. Усі роки, що я — у футболі, у мене виникають непорозуміння з керівниками футбольних гуртків. Можливо, через недостатність фінансування, але вони, відбираючи дітей у секції, надають перевагу дітям із заможних сімей, оскільки їхні батьки мають змогу профінансувати переїзди на турніри, придбати форму тощо. Але, закінчивши школу, діти із заможних сімей підуть на навчання у ВНЗ в інші міста, покинуть футбол, і новоградські дорослі команди залишаться без поповнення. Натомість потрібно більше уваги приділяти дітям із малозабезпечених родин, які в більшості залишаються працювати тут, на місці. Працюючи на місцевих підприємствах, вони стануть основою для наших футбольних команд, — переконаний Василь Гордійчук.
…Василь Васильович досі сповнений амбітних футбольних планів і задумів. Про деякі з них сьогодні на фарт промовчимо. А деякі можна й озвучити. Наприклад, у планах — започаткувати на теренах новоствореного розширеного Новоград-Волинського району футбольний турнір пам’яті Сергія Круликовського — гравця київського «Динамо», уро-
дженця Новограда-Волинського.
Саме зустрічі з Сергієм Круликовським свого часу привили Василю Гордійчуку любов до футболу, хоч у родині ніхто професійно ним не займався. Пригадує Василь Васильович, як у його рідних Канунах батьки тісно спілкувалися з Круликовським, коли той навідувався на малу батьківщину. Тож заснувати турнір його пам’яті вважає своїм обов’язком.