Перші згадки про синдром дефіциту уваги та гіперактивності (або «синдром непосиди») описано в 1798 році. Учені відмічали, що деяким дітям важко контролювати свою поведінку, хоча їхній інтелект знаходиться в межах вікової норми.
До основних причин, які провокують виникнення синдрому дефіциту уваги та гіперактивності, прийнято відносити генетичні фактори (спадковість), особливості й труднощі перебігу вагітності та пологів, захворювання дитини в ранньому віці. Усе більше дослідників відмічають негативний вплив особливостей клімату й погіршення екології.
Синдром дефіциту уваги та гіперактивності (СДУГ) — це неврологічне та поведінкове порушення розвитку, яке має низку характерних ознак:

• низький самоконтроль (труднощі з дотриманням правил, інструкцій, організацією часу, порядку, складнощі із виконанням завдань, які потребують тривалої концентрації уваги, та доведенням розпочатої справи до кінця);


• низька емоційна та вольова саморегуляція (схильність до тривожності, заниженої самооцінки, пригніченого емоційного стану, невміння чекати);


• надмірна активність, рухливість та непосидючість;


• нестійкість уваги, розсіяність (часто припускається помилок при виконанні завдань, швидко переключається з однієї діяльності на іншу);


• труднощі запам’ятовування та пригадування;


• імпульсивність (швидка втрата терпіння, схильність до суперечок, низька здатність реагувати на імпульс, спонтанність дій, без попереднього обдумування — «спочатку говорить, а потім думає»);


• мінливість поведінки;


• зміна настрою (образливість, запальність, дратівливість, схильність нудьгувати без причин);


• порушення моторної координації (незграбність, хаотичність рухів без визначеної цілі);


• балакучість, схильність перебивати, не дослуховувати запитання чи звернення, «ковтати» слова;


• поганий апетит та порушення сну.

У разі синдрому дефіциту уваги та гіперактивності, усі або більшість вказаних ознак мають часто спостерігатися в поведінці дитини й поширюватися на різні сфери її життя (вони не можуть проявлятися лише вдома або лише в школі). Перші «тривожні дзвіночки», як правило, відмічаються з раннього дитинства (немовлята рано починають тримати голову, повзати, ходити) і постійно проявляються протягом тривалого проміжку часу.
Якщо батьки спостерігають у дитини прояви більшості вищезазначених ознак протягом 6 і більше місяців, рекомендовано звернутися за консультацією до психолога, лікаря-педіатра, лікаря-психіатра дитячого чи невролога.
Прийнято вважати, що СДУГ не зникає з віком. Це пов’язано із дозріванням окремих ділянок кори головного мозку. Чим старшою стає людина, тим краще вона контролює свої імпульсивні дії, і, як наслідок, змінюється її поведінка й ці ознаки не так яскраво проявляються в подальшому житті.
Батькам, які виховують «непосиду», важливо розробити та контролювати дитячий режим дня, дотримуватися чітких правил і вимог у вихованні. Варто доручати виконання домашніх обов’язків, відповідно до її віку, здібностей, умінь та можливостей. Структурований підхід до виховного процесу формує в дитини навички самоорганізації та самоконтролю. Вони потребують чітких вказівок, оскільки не сприймають заборон і покарань, зате чудово реагують на похвалу. Візьміть за правило відмічати навіть мінімальне прагнення та старання при виконанні завдань.
Встановлюйте зоровий контакт із дитиною для більш тісного емоційного зв’язку та ефективного спілкування, дотримуйтеся правила «говорити чітко, конкретно та коротко». Переключайте увагу дитини з небажаної поведінки, звернувшись до неї з будь-яким проханням про допомогу, або запропонувавши іншу гру чи діяльність. Необхідно уникати тривалого перегляду телепередач та комп’ютерних ігор, які збуджують та перенавантажують нервову систему дитини.
Давайте змогу реалізувати її рухову активність. Корисними будуть різнопланові спортивні секції — такі як плавання, піший туризм, катання на лижах, щоденні вечірні прогулянки на свіжому повітрі. Не варто застосовувати надмірну фізичну активність для вивільнення енергії дитини, оскільки відбувається перевтома, і, як наслідок, вона втрачає контроль та стає менш керованою. Ефективним буде використання тактильного контакту, наприклад, елементи масажу, дотики, погладжування.
Діти зі СДУГ сповнені ентузіазму та енергії, яку необхідно скеровувати в правильне русло, враховуючи їхні інтереси. Вони здатні генерувати нові та нестандартні ідеї. Для зняття емоційної напруги та розслаблення стануть в нагоді пасивні ігри, у які варто грати перед сном (лото, доміно, читання, ліплення, ігри з водою, піском, неньютонівськими рідинами).
Дитина з синдромом дефіциту уваги та гіперактивності, яка отримує достатньо батьківської любові, терпіння, розуміння, уваги та підтримки, здатна досягнути значних життєвих, творчих та професійних успіхів.