Є сила, що може забрати з життя, а з пам’яті рідних — ніколи...

29 жовтня минає рік, як раптово пішов з життя наш любий батько, дядько, дідусь, чоловік — Костянтин Миколайович ШЕВЧУК

Спливає час, та біль не ущухає.
Чому із нами тут тебе немає?
Ти спокій віднайшов на небесах,
Поринув в небо, як крилатий птах.
Ми молимось за тебе, щоб душа
На тому світі спокій віднайшла.

Вічно сумуючі дружина, дочки, зяті, онуки і всі рідні

3 листопада — 40 днів, як пішов з життя ліквідатор аварії на ЧАЕС, наш люблячий та турботливий чоловік, батько, дідусь — Юрій Євгенович КОЛЕСНИК

Біль утрати не змити слізьми, і скорботі немає кінця. Любий наш, ти з нами назавжди в наших спогадах, в наших серцях. Царство Небесне й вічний спокій твоїй душі.

Сумуюча вся твоя родина

30 жовтня минає 15 років, як пішла з життя любляча дружина і мама, сестра, кума і колега освітян — Валентина Михайлівна РОЖКО

Ти так багато всього забрала із собою і так багато залишила нам. Теплий спомин про тебе у наших серцях навіки.

Сумуюча родина

29 жовтня минає рік, як не стало з нами найріднішої мами, бабусі, прабабусі — Надії Володимирівни ЮШМАНОВОЇ

Як швидко плине час, як Ви пішли від нас. Ваше серденько вже не б’ється, і на душі в нас гіркота. Зайдеш до Вас у дім чи на подвір’я, а там тепер лиш пустота. Ви мали золоту душу і добре серце. Ваш світлий образ збережемо ми у своїй пам’яті назавжди.
Нехай Вас згадають добрим словом усі, хто Вас знав. Низько схиляємо голови перед Вашою могилою. Хай буде пухом Вам земля та вічне Царство Небесне.

Сумуючі діти, внучки та правнучка

1 листопада минає рік, сповнений невгамонного болю, суму, розпачі, як немає з нами коханого чоловіка, турботливого батька, лагідного дідуся — Володимира Миколайовича ШУЛЯКІВСЬКОГО

Як тяжко без тебе, рідненький, печаль не проходить і серце болить, як тяжко без тебе нам жить.
Вічна пам’ять, земля пухом.
Пам’ятаємо, сумуємо.

Люблячі дружина, сини, невістки, онуки

2 листопада минає 40 днів, коли перестало битися найдобріше, найтурботливіше серце, у якому вистачало тепла для всіх Наталії Михайлівни ЛУКАЩУК

Ти пішла з життя, залишивши нас у розпачі. Дім став пусткою, а життя втратило всі свої барви без Тебе, наша рідненька. Не існує тих слів, щоб висловити біль, горе, печаль, від яких плачуть наші серця…
Горбок землі мовчить, як все довкола,
І огортає душу тихий жаль,
Що не побачимо ніколи
Ні Твою радість, ні Твою печаль.
Нема Тебе, хоч скільки хочеш клич,
Сама печаль повисла над землею.
У світі серед безлічі облич
Вже не зустріти усмішки Твоєї.
Не заросте ніколи та стежина,
Що провела Тебе в останню путь.
Похилиться зажурена калина,
І добрим словом люди пом’януть.
Неможливо забути, повернути також ту ласку, доброту, турботу, гостинність, жіночу мудрість, властиві Тобі, наша рідненька…Твою безмежну любов. Скільки б часу не минуло, Ти завжди будеш поряд із нами...
Нехай сонечко зігріває Твою останню домівку, лебединим пухом нехай буде Тобі земля, а добрі янголи нехай охороняють Твій вічний спокій.
Царство Небесне, наша дорога, рідна і незабутня.

Твоя вічносумуюча сім’я

29 жовтня минає рік з тяжкої втрати найдорожчої нам людини — Світлани Георгіївни КАРПЕЙЧИК

Рідненька. Ти так несподівано нас покинула. Забути неможливо, повернути також ту ласку, доброту, турботу, гостинність, жіночу мудрість, властиві Тобі, наша рідненька, безмежну любов Твою до дітей та внуків. Ти була світлим промінчиком, до якого ми завжди тягнулися. А зараз осиротіла наша домівка, але завжди Тебе любитимемо й пам’ятатимемо. Вічного Тобі, мамо, життя в Царстві Небеснім та спокою Твоїй душі.

У глибокій скорботі чоловік, діти, онуки

1 ноября — 13 лет, как трагически оборвалась жизнь любимого сыночка — Дениски

Сыночек любимый, тебе было всего 13 и тринадцать лет тебя нет рядом.
Ты ушёл из жизни слишком рано, мою боль не выразят слова. Спи, родной, ты моя боль и рана, но память о тебе всегда жива. Из жизни ты ушёл мгновенно, мне боль оставил навсегда. Но образ твой любимый, нежный я не забуду никогда. Сынок, ты словно ангел в небо взмыл, как мало с нами ты побыл... Я не смирюсь до самой смерти со страшной ношей бытия. Что раньше взрослых гибнут дети, что умер ты, осталась я.
Когда тебя забудут люди, забудут все твои друзья, тебя лишь сердце помнить будет, и этим сердцем буду я. Прости, что жизнь твою я не спасла, весь век не будет мне покоя. Не хватит сил, не хватит слёз, чтобы измерить моё горе.
Царство Небесное тебе, мой сыночек. Мы тебя очень любим, помним, скорбим.

Мама, братик, дядя

СПІВЧУТТЯ

Колектив редакції газети «Звягель» висловлює глибокі співчуття міському голові Миколі Петровичу БОРОВЦЮ з приводу тяжкої втрати — смерті батька — Петра Флоровича БОРОВЦЯ

Царство Небесне та земля йому пухом. Вічна пам’ять Вашому батькові.

СПІВЧУТТЯ

Колектив КНП «ЦПМСД» Новоград-Волинської міської ради висловлює глибокі співчуття міському голові Миколі Петровичу Боровцю з приводу тяжкої втрати — смерті батька.
Людина живе доти, доки її пам’ятають. Світлий, добрий спомин про Петра Флоровича завжди буде жити серед рідних, друзів, у серцях тих, хто його знав, любив і поважав.
Царство Небесне та земля йому пухом.

Вічна і світла пам’ять Вашому батькові.

СПІВЧУТТЯ

Висловлюємо щирі співчуття міському голові Миколі Боровцю з приводу тяжкої, невимовної втрати — смерті батька — Петра Флоровича БОРОВЦЯ.
Дуже важко та нестерпно боляче втрачати рідних і близьких людей. Неможливо підібрати слова, які змогли б зменшити душевний біль від втрати рідної людини. У цей складний час для Вас та Ваших рідних розділяємо біль утрати разом з Вами та схиляємо голову в скорботі.
Нехай Господь Бог полегшить гіркоту втрати за найдорожчою для Вас людиною, а добрий та світлий спомин про Петра Флоровича назавжди залишиться в серцях усіх, хто його знав.
Вічна пам’ять...

Депутатський корпус, виконавчий комітет та працівники виконавчих органів міської ради