ЯКБИ НЕ ПЕРСПЕКТИВА НОВИХ ВИБОРІВ, ТО НОВОГРАД ДАВНО БИ СТАВ АКТИВНИМ УЧАСНИКОМ СТВОРЕННЯ ОТГ
Як відомо, на сесії міської ради, що відбулася 20 квітня, депутати затвердили Порядок проведення громадських слухань із питань добровільного об’єднання терито­рі­альних громад. До кінця травня, ймовірно, таке обговорення відбудеться, і відкриється пряма дорога для прийняття сесійного рішення, яке вже матиме силу місцевого закону.
Із метою розширення діалогу на цю тему ми запрошуємо всіх небайдужих мешканців міста і району висловлювати свою точку зору. Сьогодні ж на наші запитання відповідає один з ініціаторів об’єднання міста із селами, керівник депутатської фракції Народної Партії у Новоград-Волинській міській раді Микола УСЕНКО.
— Ще в січні цього року 16 депутатів міської ради звернулися до міського голови з ініціативою розпочати процес добровільного об’єднання територіальних громад міста і сіл району. Законом передбачено, що протягом 30 днів повинно було б відбутися вивчення цієї пропозиції і її громадське обговорення. Спливло вже чимало часу, а «віз і досі там». Якщо й далі зволікати, то скоро не буде з ким об’єднуватись…
— Дійсно, міський голова мав би виконати норму Закону, але він послався на відсутність Порядку проведення громадських слухань. Формально — він правий, хоча, при бажанні, такий Порядок можна було б затвердити ще на лютневій сесії. Громадські слухання мають рекомендаційний характер, практика їх проведень напрацьована в нашому місті вже років 20. Суть їх полягає в тому, що кожен житель міста має право висловити свою думку з питань, що обговорюються. Як правило, це відбувалося у великій залі міської ради. Як буде цього разу, — побачимо, але очевидно, що нині йде свідоме затягування процесу.
— Можливо, ваша ініціатива щодо об’єднання міста зі всіма селами району, включаючи Броницьку Гуту, була дещо передчасною і не мала під собою достатнього обгрунтування?
— Власне кажучи, ми не ініціювали щось нове. Багато років поспіль у суспільстві існує думка про утворення однієї міськрайонної громади: одна рада, один виконком, одні служби для обслуговування сільських і міських жителів. У кожному селі — відкрито обраний староста з реальними повноваженнями і закріпленими фінансами, в залежності від кількості жителів та економічного потенціалу. Головне, щоб кожен мешканець громади, де б він не жив, мав однакові права, щоб, для прикладу, в лікарні нікого не цікавило, ти «з міста чи з села».
Закон нам дав унікальну можливість об’єднатись, і в ньому чітко виписана сама процедура. Насправді об’єднуватися можуть лише громади, які мають спільну межу. Коли депутати вносили пропозицію, ми й мали на увазі, що відкриваємо перспективу можливого об’єднання для всіх громад. Мабуть, не всі це зрозуміли, і почалися різного роду спекуляції, в тому числі — і навколо Броницької Гути, яка дійсно не може мати спільної межі з нами, оскільки вже утворені Городницька і Чижівська ОТГ.
Для того, щоб спростити процес для сприйняття виконавчою владою, і для громади ця тема стала зрозумілішою, група депутатів направила міському голові повторне звернення:
«У відповідності до статті 5 Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад», ми, депутати Новоград-Волинської міської ради, повторно ініціюємо добровільне об’єднання громади м.Новоград-Волинський та громад сіл Новоград-Волинського району з наступною поправкою:
— враховуючи те, що стаття 4 вищезгаданого Закону, передбачає територіальну нерозривність новоутворених громад, пропонуємо розпочати процес об’єднання міста винятково з суміжними територіальними громадами. Перелік територіальних громад, що пропонуються до об’єднання:

• місто Новоград-Волинський;


• села Майстрів, Маковиці, Майстрова Воля Майстрівської сільської ради;


• села Наталівка, Олександрівка Наталівської сільської ради;


• села Нова Романівка, Вершниця, Кущове, Перемога, Слобода Романівська, Ужачин, Яблуневе Новороманівської сільської ради;


• села Сусли, Івашківка Суслівської сільської ради.
  

— Тобто, великий міський округ — за рахунок навколишніх сіл. А що робити тим, що опиняться за межами округу?
— На мою думку, є два альтернативних шляхи. Про перший я вже згадував: громада може продовжувати розширення за рахунок суміжних сіл. Наприклад, за Майстрівською — Орепівська сільська рада, за Суслівською — Гульська і так далі, наскільки буде воля громад. Якщо такого бажання не буде, то другий, найбільш раціональний, як на мене, варіант — утворити одну громаду в рамках нинішнього району. Враховуючи різний економічний потенціал сіл, штучний поділ на маленькі громади з центром у Пилиповичах чи в Брониках навряд чи сприятиме їх розвитку, і, напевне, тільки ускладнить людям і без того непросте життя.
— Все ж таки, кому, на ваш погляд, більш вигідне об’єднання: місту чи селам?
— Я абсолютно переконаний, що не програє ніхто. Насправді в нашому районі зосереджено досить солідний і людський, і економічний ресурс. Наведу декілька цифр: площа нашого міста — 32,8 кв. км; Майстрівська сільська рада — 40,3 кв. км; Наталівська — 51,2 кв. км; Новороманівська — 71,5 кв. км; Суслівська — 42,8 кв. км. Тобто, ми не просто об’єднуємось в одну потужну громаду, ми отримуємо територію, яка в 6 разів перевищує міську, і матиме набагато привабливіший інвестиційний потенціал. Причому, понад 1000 га на цих територіях — це землі запасу, тобто, не розпайовані. На цих територіях зосереджена досить потужна промисловість — ДП «Новоград-Волинське ДЛМГ», ЛВДС «Новоград-Волинський» (наливна станція), ЛУМГ «Львівтрансгаз», ВАТ «Новоград-Волинські шляхи», ПрАТ «Новоград-Волинський льонозавод», ПП Іванчук С.В, Каменедробильний завод, низка цехів з обробки деревини та сільгосппідприємств.
Жителі сіл, у свою чергу, матимуть доступ до всіх послуг нарівні з міськими. Стане зрозумілим, де шукати «кінці» наявних проблем.
— Неодноразово доводилося чути, що після об’єднання місто постраждає, оскільки левову частину коштів тоді доведеться спрямовувати на сільські проблеми…
— Місто або село може постраждати, перш за все, через недолуге керівництво. При розподілі бюджету має бути збережений принцип: хто скільки заробляє, — той стільки і витрачає. Разом із тим депутати, спільно з сільськими старостами, можуть прийняти рішення про додаткове виділення коштів на той чи інший проект. Наприклад, на будівництво в якомусь селі водогону, дороги чи амбулаторії. Або розширити інфраструктуру, щоб зацікавити потенційного інвестора. Так само — кошти із сіл можна було б скооперувати для будівництва в місті Школи мистецтв для дітей і з міста, і з села.
— Мова йде, на перший погляд, про цілком очевидні речі. Чому ж тоді ця ідея, так би мовити, «не оволоділа масами»? Переважно відмовчуються сільські мешканці. Відверто проти — частина міських депутатів на чолі з міським головою…
— Чесно кажучи, я ще не зустрічав жодної простої людини чи керівника, які б категорично були проти об’єднання міста з селами. Вибачте, «собака зарита» в законі, який передбачає проведення нових виборів депутатів і голови об’єднаної територіальної громади. Цілком очевидно, що це — основний стримуючий фактор для нинішньої влади як на селі, так і в місті. Якби не перспектива нових виборів, то Віктор Леонідович давно б очолив цей процес.
Що стосується селян, то для мене дуже показовим став схід жителів сіл Майстрівської сільської ради, який відбувся 30 квітня цього року, і в якому я брав участь. На порядок денний було винесено одне питання: об’єднання групи сільських рад в одну територіальну громаду з центром у Пилиповичах. Аргументів ініціаторів такого об’єднання, навіть, враховуючи професіоналізм і авторитет голови районної ради Д.В.Рудницького, виявилося відверто замало. Більше того, всі присутні одноголосно проголосували за звернення до міського голови з проханням утворити саме з містом об’єднану громаду.
— Останнім часом низка публікацій у газеті «Звягель» викликає, м’яко кажучи, роздратування міського голови, яке проявляється в його дописах через Фейсбук. Особливо «дістається» попередникам, до яких ви маєте безпосереднє відношення...
— Перш за все, я хочу відзначити, що з повагою ставлюсь до посади міського голови, бо знаю, яка це не проста і, зрештою, невдячна робота. Що стосується Віктора Леонідовича, то це — вибір міських жителів, і, я думаю, що в більшості своїй цей вибір він виправдовує, хоча багато речей я б особисто робив інакше. Я підтримую його намагання зробити більше і краще, ніж ми у свій час. До речі, він просто зобов’язаний зробити більше, враховуючи втричі вищу зарплату, аніж у його попередника — Загривого Володимира Івановича, збільшений на 30% штат відділів і управлінь міської ради, і в п’ять разів більший бюджет розвитку, подарований частково державою, а в більшій мірі — відрахуваннями на заробітну плату військових гарнізону, які воюють на Сході України. Звичайно, команда, в якій мені пощастило працювати, припускалася помилок. Багато чого нам не вдалося зробити — банально не вистачало коштів навіть на зарплату. Але, мені здається, ми менше, як любить повторювати міський голова, «молотили» (а я б сказав «мололи»), а більше і тихіше робили конкретні справи для міста. А взагалі, час все розставить по своїх місцях.