Що примушує чоловіка брати в руки рушницю і в будь-яку погоду, піддаючись ризику, вирушати на полювання? Певне, спрацьовують прадавні інстинкти добувача, котрі ховаються в людських генах.
Полювання на пернату дичину або дикого звіра — один із захоплюючих і популярних видів відпочинку. Окрім фізичного загартування, воно сприяє розвитку спостережливості, витримки і сміливості. Як гласить народне прислів’я: «Всякий родиться, та не всякий у мисливці годиться». І це так. Адже справжній мисливець не тільки повинен уміти стріляти, а ще й охороняти. А ще він повинен добре орієнтуватися на місцевості, бути врівноваженим, кмітливим, бачити і розрізняти слід звіра тощо.
Зазвичай, 9 серпня — день відкриття сезону полювання на пернату дичину. Вже традиційно склалося, що за кілька тижнів до цієї дати, яку з нетерпінням чекають мисливці, Новоград-Волинська районна організація Українського товариства мисливців та рибалок (голова Станіслав М’ясковський) на колишньому аеродромі, що в селі Броники, організовує і проводить змагання зі стендової стрільби.
Заходи були заплановані на дев’яту ранку.
Коли я прибув до місця призначення, одразу увагу привернула мальовнича природа і запах різнотрав’я, серед яких найбільше пахкотіли полин гіркий і чебрець духмяно-солодкавий! Сонце, на фоні чистого неба, вже високо було над обрієм. Обіцяло сприятливу погоду.
На змагання прибуло тридцять учасників. Декотрі з них приїхали з групою підтримки: з дітьми, з дружинами, батьками.
Поки старший суддя (Владислав Морозюк) проводив реєстрацію мисливців, розпорядник із проведення змагань (єгер Володимир Бондарчук) готував спеціальний пристрій для метання тарілочок.
Однак спочатку учасникам змагань дали можливість провести пробні стрільби, аби як слід підготуватися до головного дійства.
І, звичайно, не без жартів.
— Треба задобрить суддю, щоб поставив зайве очко! — усміхався хтось із мисливців.
А коли Руслан Кирилюк, один із минулорічних призерів зі стендової стрільби, влучно поцілював тарілочки, хтось зауважив:
— О, він знову буде переможцем!
Забігаючи наперед, повідомимо, що Руслану Миколайовичу, на жаль, не пощастить дійти до фіналу. Не вистачить якихось кількох очок. Хоча серед мисливців Руслан Кирилюк вважається одним із найбільш авторитетних стрільців. Додамо, що й Олег Козак, який минулого року здобув перше місце, не дійшов навіть до півфіналу. Що ж, як карта ляже.
— Оцей зараз накришить! — так відгукнулися про Олександра Кудіна, також непоганого стрільця. Але… не «накришив»…
Пробував свої сили і вміння Станіслав М’ясковський.
— О! Давай, давай! – щиро всміхалися мисливці. – Побачимо, як наш голова вміє стріляти!
Однак з трьох тарілочок голова товариства поцілив лише у дві, що теж вважається непоганим результатом. Проте, Станіслав Мар’янович на це зауважив:
— Уже ж не соромно!
Після пробних стрільб голова товариства вишикує всіх прибулих в одну довгу шеренгу. Вітає зі святом, дякує спонсорам, приватним підприємцям Ігорю Гладуну, Олександру Кудіну і Володимиру Андрощуку за надану матеріальну підтримку.
Єгер Володимир Бондарчук, відповідальний за метальний аппарат, ознайомлює присутніх з умовами стрільб, а Владислав Морозюк, старший суддя, провівши інструктаж з техніки безпеки, зрештою подає команду:
— Переламати рушниці! Заряджати тільки на висхідній точці!
Отже, розпочалося найголовніше!
Учасник змагань, згідно із реєстраційним номером, стає на висхідну. Заряджає набоями рушницю і вигукує «Дай»! Єгер Володимир Бондарчук смикає за ричаг метального аппарата, запускаючи в небо тарілочку. Лунає постріл!..
Були такі щасливчики, котрі поцілювали в усі три тарілочки (норма). Декотрим пощастило з трьох умовних «качок» вибити дві, хтось — спромігся лише на одну. Але були й такі, які не поцілювали зовсім. Таким жартома закидали:
— У кого сильний стрес – до столу!..
Або:
— Твоя «качка» полетіла на друге болото!
Ще:
— Наш хлопець!
Малося на увазі: чим більше буде «мазіїв», тим менше лишатиметься претендентів на призові місця.
А мисливцям, котрі «кришили» всі три тарілочки, після відстрілювання «радили»:
— Не ставайте поряд, а то поб’єтеся!..
Зрештою завершено перший тур змагань. До півфіналу увійшло п’ять учасників: Борис Андрійчук, Олександр Решетнік, Іван Карповець, Іван Ковальський, Владислав Морозюк і Віктор Поліщук.
Напруга підвищилася. Мисливці нервують. У цій ситуації дехто з них забуває зняти рушницю із запобіжника.
На його адресу тут-таки посипалися жарти:
— У кого мандраж — до столу!
Хтось навіть вигукнув: «Шайбу! Шайбу!».
І, насамкінець, визначилася трійка найкращих. Отже, перше місце посів Владислав Морозюк, за що отримав дорогий шкіряний патронтаж. Друге місце виборов Іван Карповець, приз — чохол для рушниці. Третє місце дісталося Борису Андрійчуку, приз – потужний ліхтарик.
Були два і заохочувальні призи. Віктор Поліщук, як досвідчений і гарний стрілець, отримав зброярське масло, мовляв, як пожартував голова товариства, щоб добре чистив рушницю і наступного разу влучніше поцілював тарілочки!
Михайлові Магденку вручили мисливські сірники, щоб «підсвічував мішень»!..
Як було підсумовано, на цих змаганнях не влучили жодного разу п’ятеро мисливців, порівняно з чотирнадцятьма минулого року. Отже, зокрема наголосив голова товариства, рівень влучності підвищується і є сподівання, що на черговій зустрічі «мазіїв» не буде зовсім.
Потім Станіслав М’ясковський подякував мисливцям за участь у змаганнях, побажав вдалих пострілів на полюванні, а також хороших трофеїв, бадьорого настрою, гарного відпочинку, а відтак запросив присутніх скуштувати мисливської юшки, запах котрої вже давно лоскотав усім ніздрі!