На жаль, ситуація з поширенням коронавірусу знову погіршується. Різко збільшується наповненість в інфекційному відділенні та число тих, хто лікується вдома. Про причини такого стану можна говорити багато. Та головні, на мою думку, дві. Це — абсолютна, нічим невиправдана безпечність більшості людей та неефективна робота органів влади на всіх рівнях — від центральних до місцевих.
Здавалося б: хіба ж так важко одягнути захисні маски, дотримуватись безпечної дистанції на ринках, в аптеках, магазинах? Проте дивує повне ігнорування цих елементарних заходів. Коли пробуєш комусь зробити зауваження, почуєш часом такі відповіді, що аж вуха в’януть, мовляв: «Не твоє діло, сам/сама/все знаю!».
Медики, треба зазначити справедливо, останнім часом дуже стараються, щоб наблизити процес вакцинації до кожної людини. І це зрозуміло, бо саме вакцинація є найкращим методом уберегтись від зараження.
Тепер щеплення можна зробити щоденно у поліклініці, Палаці культури і навіть на пошті. Здавалося б: що ще потрібно, іди і прививайся. Проте і це не завжди спрацьовує. Знаходяться «доброзичливці», які радять не робити щеплень, бо це «прискорить фатальний кінець людей, наблизить до Сатани…» і ще усілякі страшилки, дурниці, фобії. Дивно, що на них «клюють» не лише малоосвічені, немолоді люди, а й особи молодші, і навіть, важко зрозуміти, деякі медпрацівники. Цим самим наражають нас на дуже велику загрозу життю. Свою нерозумну поведінку, негативний вплив на оточуючих вони не хочуть розуміти. На жаль.
Днями спробував взяти інтерв’ю в активних антивакцинаторів. І ось, що почув: пані Галина, 80 років: «Мені вже скоро помирати, обійдусь без щеплення». Пан Володимир, 28 років: «Здається, я переніс вірус у легкій формі, не хочу наражатись на побічку через вакцину». Пані Валентина: «У моїй родині — 6 дорослих дітей, зробили щеплення двоє, інші не хочуть, надіємось, що пронесе…».
Це хвилює, бентежить, часом дратує. Адже така байдужість призводить до порушення нормального ритму життя, введення локдаунів, різних обмежень при пересуванні, а головне — укладає на інфекційні ліжка сотні людей. На жаль, не всіх медики можуть врятувати. Ось яка дорога ціна нашої безпечності.
Можливо, на людей подіяли б обходи медиків по домівках, квартирах, трудових колективах із роз’ясненням справжньої ситуації. На місцях, гадаю, люди згодилися б на щеплення від COVID-19.