Як і сподівалися, осінь «порадувала» нас не лише погодою, а неабиякими «сюрпризами» на цінниках у магазинах та на ринках. З точки зору пересічного покупця, вагомих причин для здорожчання не було. Адже долар особливо не похитнувся, ціни на комунальні послуги зросли не набагато. Та й пенсії і зарплати у бюджетників майже не змінилися у бік збільшення.
Як на мене, у дорожнечі є дві причини. Перша — непомірні апетити ненаситних виробників продукції та надавачів деяких послуг. Друга — розігрівання цінового ажіотажу багатьма впливовими засобами масової інформації, насамперед, телебаченням. Ще задовго до осені з екранів ТБ почалася трансляція різноманітних страшилок про подальше подорожчання мало не усього важливого: продуктів, газу, електроенергії, води, тепла, бензину і т.ін. Проте ніхто з аналітиків, політологів не зміг пояснити причин цього негативного явища.
Хвиля здорожчання життя, подібно до коронавірусної, почала облогу суспільства з усіх сторін. Не оминула вона і наш край. Старт дали ціни на молоко та молочні продукти (ріст на 25-30%), м’ясо — 30-40%, овочі, фрукти — 50-80%, крупи — 15-45%, олія — страшно повірити! — 100-120%! Немає жодної логіки у такому непомірному підйомі вартості їжі в Україні — аграрній державі з більш-менш розвинутим сільським господарством, стабільними врожаями. Дикість, та й годі. Поцікавився, як реагують на нові ціни люди.
— Все подорожчало, надої молока впали, тому мушу підняти ціну на молоко, сир та сметану, — Галина, мешканка приміського села.
— Подивіться, як хліб, булки підскочили в ціні, а ви хочете, щоб сало, м’ясо не дорожчало. Спробуйте вигодувати того кабанчика, корми дорогі, а робота… — каже продавець м’ясного магазину.
— Раніше щотижня купувала 1-2 пляшки молока, тепер — пляшку на півмісяця, а про смак сала й забула, — каже пенсіонерка Алла Павлівна…
Ось так і живемо: від подорожчання до подорожчання. А влада лише спостерігає…