У двох найбільш людних громадських місцях Новограда встановили модульні туалети. Містяни неабияк зраділи — допис про це на сторінці «Звягель (тижневик)» у Фейсбуці викликав бурхливу реакцію й обговорення. До речі, одна із цитат винесена в заголовок.
«Гоооосподи... Стільки років людський організм чекав на це щастя. Нарешті кущики будуть пахнути кущиками. Аби ніяке па#ло не надумало понівечити», — йдеться в одному з коментарів.
Як з’ясував «Звягель», закупівля і встановлення двох модульних туалетів (у Парку культури і відпочинку та біля Палацу культури) обійшлося платникам податків в 1 мільйон 329 тисяч гривень. Це — кошти з бюджету громади, передбачені в цьому році на капітальні видатки.
У міській раді пояснили, що скористалися досвідом інших міст, де такі туалети вже діють. Зокрема, в Житомирі, Луцьку, Бучі, Хмельницькому.
Втім, залишаються відкритими декілька питань. Наприклад, про режим роботи громадських вбиралень. Або ж чи буде послуга платною (і скільки коштуватиме), чи безкоштовною?
Запобігти вандалізму мають камери відеоспостереження, які облаштовують у Новограді в межах проєкту «Безпечне місто». Звісно, що такі об’єкти не можуть існувати без щоденного обслуговування. Тому, найбільш ймовірно, модульні туалети віддадуть на баланс підприємству «Житлосервіс».
Під питанням наразі також подальше існування нині діючої цегляної вбиральні в центральному парку. Вона стоїть на видноті й, відверто кажучи, псує навколишній вигляд. Тим більше, що наразі з’явилася альтернатива.
Дійшло до скандалу на іншій локації. Спочатку новий туалет планували встановити в зеленій зоні на деякій віддалі від Палацу культури. Проте жителі прилеглих п’ятиповерхівок активно запротестували і навіть вийшли на мітинг проти такого сусідства. Довелося поставити модульну вбиральню впритул до будівлі Палацу культури. Як з’ясувалося, це місце володіє додатковим «бонусом» — там поруч були водопровід і каналізація, тож не довелося тягнути мережі. Хоча, з точки зору естетики, сумнівним є безпосереднє сусідство туалетного модуля й Палацу культури. Імені Лесі Українки, між іншим.
Нижче пропонуємо вашій увазі добірку коментарів до цієї новини у Фейсбуці (лексика, здебільшого, збережена):
«2021 рік, новоград-волинці радіють туалету...».
«А на урочисте відкриття запросимо Олега Винника».
«Ще охорону до нього приставте! За ніч обгадять, обмалюють (і не тільки фарбами). У наших містян — нічого святого».
«Скажіть, а що з будівлею під назвою туалет, який був раніше? Краще витратити кошти на новий, чим обладнати старий? Коли у нас з’явиться господар і не викидатиме гроші на вітер? Ми багато хто купили старі будинки та облаштували, і ще онукам дістанеться. У мене немає слів».
«Да, щоб в наш час це викликало сенсацію!».
«Радіємо малому. За 30 років місцеві менеджери спромоглися хоч на це... Дрібниця, та добре хоч так... Коли будуть перерізати стрічку, напевно буде ціле кіно...».
«А туди вхід по сертифікатах?».
«Тільки давайте одразу домовимось, що відкриття туалету буде без жодних урочистостей і перерізання стрічок».
«А букетики з квітами за 3000 будуть?».
«Це як? Тож працювати не буде без попереднього урочистого відкриття».
І справді цікаво: чи буде церемонія урочистого відкриття з перерізанням стрічок, квітами і грамотами для підрядників, співами і танцями місцевих творчих колективів?
Чи в цьому випадку, власне, як і доцільно в більшості ситуацій, обійдемося без зайвого пафосу?