Час від часу на різних зібраннях, шпальтах місцевої преси, у спілкуванні городян та мешканців сіл виникають дискусії щодо перейменування Новограда-Волинського. Тема — цікава, непроста, яка почасти доходить до гарячих, інколи образливих суперечок, бо кожен вважає лише свою точку зору правильною і патріотичною у сенсі любові до міста, де мешкаєш…
Я теж у Новограді — не чужа людина. Тут, у повоєнні 50-ті, народився, навчався у рідній дев’ятій школі, тут уперше закохався. Власне кажучи, звідси й ніколи не виїжджав, хіба що на навчання та службу у війську.
Тут створив сім’ю, чимало років віддав викладацькій справі (за фахом історик), журналістиці, підприємництву. Своє рідне місто дуже люблю, особливо весняної пори, коли все навкруги оживає, квітне. Ніколи не думав, що прийде час, коли з чиєїсь подачі місцева еліта розбурхнеться «проблемою» назви — місто Новоград-Волинський. Як на мене, тієї проблеми зовсім не існує, вона надумана, штучно роздмухана, особливо у час політичних баталій.
Як корінний мешканець Новограда упевнений: існуюча назва мого міста упродовж багатьох років міцно увійшла у наш побут, повсякденне життя. Назва міста — добре відома на світовій мапі, у різних словниках, довідниках, енциклопедіях…
Я гордився, перебуваючи за тисячі кілометрів від малої Батьківщини, коли чув назву рідного міста, чергова телефоністка на весь переговорний пункт оголошувала «Вас викликає Новоград-Волинський!..» Таке милозвучне, рідне слово, співзвучне чимось із Новгородом-Сіверським, Нововолинськом, Володимиром-Волинським… І чи є сенс згадувати: хто і коли його так нарік?
А щодо давньої назви — Звягель, то вона закарбована у назвах вулиць, підприємств, врешті — газети, редактором якої у 90-х я мав честь бути. Гадаю, що у разі місцевого референдуму, місто збереже свою теперішню назву Новоград-Волинський, улюблену багатьма земляками. А псевдореформаторам варто зайнятися справді актуальним: благоустроєм, правопорядком…