Новоградці регулярно потерпають від перебоїв із централізованим водопостачанням. Що не день, то якийсь із мікрорайонів опиняється без води. Ремонти затягуються на кілька діб, організованого підвозу води або немає, або не вистачає, або ж не всі в змозі тягати її відрами на високі поверхи. Час від часу (та все ж із надокучливою стабільністю) без водопостачання залишається все місто. І такий стан справ триває роками. Змінюються міські голови, склад депутатського корпусу, працівники виконавчих органів місцевої влади, але при всіх каденціях Водоканал не припиняє бути проблемним.

Ініціативи окремих депутатів попередніх каденцій, громадських активістів почати наводити лад на стратегічно важливому для громади комунальному підприємстві далі спроб не просунулися. Очевидно, що когось (а кого саме — можливо, й з’ясується після перевірок компетентних органів, якщо такі будуть) влаштовував такий стан справ. Ймовірно, навіть був зручний. Або вигідний, особливо тоді, коли перед депутатським корпусом ставилося питання руба: або дайте бюджетні гроші, або подача води в місто зупиниться. І депутати скликали позачергові сесії, перерозподіляли кошти, забираючи їх із капітальних видатків. Проте бюджетні гроші йшли, немов у прірву, а водоканалізаційне господарство продовжувало вмирати…

Ще винні за кредитом, а обладнання вже «убите»

Наприкінці листопада отримано висновки внутрішнього аудиту Водоканалу. За ініціативи нового начальника Олександра Тимофіїва, на підприємстві проведено повну внутрішню інвентаризацію господарства. За його словами, стан майже всього обладнання — жахливий. Про це Олександр Тимофіїв доповів міському голові та депутатам міської ради під час сесії. Наразі новий керівник, який очолює Водоканал лише третій місяць, працює над програмою розвитку та модернізації підприємства, яку планує озвучити на сесії міської ради в грудні.

Уже зараз можна виділити найбільш кричущі проблеми, зволікання з вирішенням яких може залишити Новоград без води значно надовше, ніж кілька діб…

Перший пріоритет — головна каналізаційно-насосна станція. Всі три насоси — в аварійному стані. Один — не працює. Два — з перемотаною обмоткою двигунів і тріснутими корпусами. Керування здійснюється напряму, а це — неправильна експлуатація, яка ще більше погіршує становище, оскільки зношуються і так неймовірно зношені клапани…

«Найдивовижніше» — те, що це обладнання свого часу придбано за кредитні кошти Міжнародного банку реконструкції й розвитку. І громада (як фінансовий гарант) й донині сплачує боргові зобов’язання за кредитом і відсотками. А машинерія не тільки вже вичерпала свій ресурс (оскільки неправильно експлуатувалася, не ремонтувалася, регламентні роботи не проводилися), а й за документами частково… не введена в експлуатацію.

— Оцінку цьому та іншим подібним фактам мають дати компетентні органи, — делікатно коментує ситуацію, що виникла при попередньому керівництві, новий начальник Олександр Тимофіїв.

Вартість ремонту одного такого насосу — від 800 до 900 тисяч гривень. Натомість новий насос разом із автоматизованою шафою управління до нього коштує 1,2 млн грн (900 тис. сам агрегат плюс 300 тисяч автоматика для керування). Тому Олександр Тимофіїв не вважає за доцільне ремонтувати, а в своїй програмі наполягатиме на закупці нового обладнання.

Цим ключові проблеми на головній каналізаційно-насосній станції не обмежуються. Усі решітки в каналах, якими стікають стоки до насосів, не виконують свою функцію. Грабельні механізми, які мають очищати канали, не працюють. Доводиться їх очищати вручну. Фундамент каналів поблизу захисних решіток — розбитий. Через це ті два насоси, які ще ледве дихають, постійно зазнають травматичного впливу від каміння та іншого сміття, що не затримується на решітках.

— Буквально вчора один із насосів потік. Ми його якось знову заварили. Але його надовго не вистачить, — приводить приклад керівник.

За оцінками Олександра Тимофіїва, на нові решітки разом із фундаментом потрібно орієнтовно 2,5 млн грн. Ще 150 тисяч — на монтаж.

Автоматизація? Ні, не чули… Усе — в ручному режимі

— Головне в роботі Водоканалу — якість води і безперебійність послуги. Але наразі на підприємстві відсутня будь-яка диспетчеризація. Усе — на людському факторі. Під час аудиту ми віднайшли декілька блоків, які залишилися після модернізації за кредитні кошти, але вони — незрозумілого призначення. Невідомо, куди їх «притулити», — бідкається начальник.

Проблема «номер два» — ложе водосховища. Тобто, водозабір. Відносно недавно водолази провели обстеження. За його висновками, тут потрібно проводити надзвичайно масштабні роботи, оскільки зараз (через замуленість і відсутність захисту на трубах) «ми тягнемо з річки мул».

На підприємстві не налагоджений чіткий облік: скільки води підняли з річки, скільки використали на технологічні потреби, скільки подали в місто. Від цього залежить кількість реагентів, які, до речі, теж недешеві.

— Усі реагенти мають подаватися дозовано й автоматично, з використанням насосів-дозаторів. А нині в нас це, знову ж таки, — людський фактор. Так ми поступово переходимо до чергової ключової проблеми — знезараження. Водоканал має в розпорядженні три електролізні станції, але дві з них — непрацюючі. Єдина, яка досі в роботі, — вже на межі: електроди розсипаються; коли необхідно збільшити потужність, станція не може виготовити достатньо гіпохлориту, — пояснює Олександр Тимофіїв.

За його словами, Водоканал щомісяця (через неможливість виготовити самостійно в достатній кількості) витрачає 90 тисяч гривень на закупівлю гіпохлориту. І так триває роками.

Щоб відремонтувати одну електролізну станцію (купити електроди) потрібно близько 500 тис. гривень. Нова автоматизована станція коштує 700-750 тисяч. Ще одна, потужніша, така, як встановлена на основному виробництві, — 900 тисяч грн. Очевидно, що при такому співвідношенні не доцільно витрачатися на ремонт. Особливо, коли нове обладнання (за умови його правильної експлуатації, в комплексі з автоматизованим дозуванням препаратів) швидко окупиться.

На балансі Водоканалу — 220 км водогонів, 80% із них — аварійні й зношені

Нарешті — мережі. Власне, саме через прориви найчастіше стаються відключення води. Як приклад, недавня ситуація, коли через ремонт водогону в напрямку мікрорайону «Кар’єр» без водопостачання опинилася вся лівобережна частина міста.

— Від нашого основного виробництва по вулиці Водопровідній постачання води в місто здійснюється водогоном діаметром 400 мм. На перехресті з вулицею Гетьмана Сагайдачного відбувається розгалуження: наліво — на «Кар’єр», праворуч — на основну частину міста. Ми спробували перекрити лише ту ділянку, що веде на «Кар’єр», але засувка, встановлена ще в 30-х роках минулого століття, пропускала воду. Щоб провести ремонтні роботи, які, до речі, були пов’язані з небезпекою через глибину й пливуни, довелося перекривати увесь магістральний водогін ще на вул. Водопровідній, — розповідає деталі ситуації Олександр Тимофіїв.

Кожен ремонт має свої особливості. Водопостачання в Новограді здійснюється цементно-азбестовими, чавунними й металевими трубами (на нових ділянках зараз прокладають сучасні пластикові). Залежно від того, де прорве, застосовують різні методики. На металевих, наприклад, ділянках можна просто заварити. А коли аварія — на інших, то при ремонті використовується спеціальний розчин, який загусає й твердіє протягом 6-8 годин. Тому, як пояснив, начальник Водоканалу, містянам, які стали свідками ремонтних робіт, може хибно здаватися, що аварійна бригада «стоїть і нічого не робить».

— Методи ремонту, які раніше застосовувалися, залишають бажати кращого. Я не прихильник забивати дерев’яні кілки в водогін, щоб заткнути прорив. У місцях всіх нових аварій ми намагаємося замінити стару зношену трубу на нову — пластикову. Зокрема, такі роботи зараз ведуться по вулиці Леваневського, де прокладаємо 180 метрів нової труби. Так само зробили при ліквідації аварії по вулиці Юношева. Там це зайняло більше часу, бо аварія сталася на ділянці водогону, що проходить під залізницею. Ми замінили 50 метрів, але земляні роботи довелося узгоджувати з різними залізничними службами в Коростені й Житомирі, — пояснює Олександр Тимофіїв.

За його словами, зараз складається план першочергових замін засувок, щоб у перспективі можна було при необхідності локально відключити від води один мікрорайон, а не все місто. На весну планують і заміну вищезгаданої засувки на перехресті вулиць Водопровідної й Гетьмана Сагайдачного.

— Працюємо над тим, щоб на підприємстві завжди був певний, хоча б мінімальний запас пластикових труб. Є контакти з виробниками, які під особисті гарантії можуть дати «на хрестик», — додає керівник.

Капітальні видатки на Водоканал мають стати одним із пріоритетів

Олександр Тимофіїв озвучив багато ідей, які він прагнутиме втілити на виробництві. Зокрема, підвищення ефективності системи збуту. Вже у грудні-січні планують створити колцентр, запустити в роботу мобільний додаток, щоб пришвидшити роботу з показниками лічильників.

Розробляються й будуть затверджені на сесії міської ради правила прийому стічних вод від підприємств (це, до речі, вимагає й законодавство).

На автомобілях-асенізаторах встановлені навігатори, що дозволяє контролювати їхні маршрути. Також організовано надання послуги з викачування вигрібних ям, яку можна замовити онлайн і оплатити через Приват24.

Кожна з цих інновацій, коли вона буде втілена й запрацює без збоїв, може стати темою для окремої публікації. Наразі ж Олександр Тимофіїв сподівається що міський голова й депутати уважно і з розумінням поставляться до тих пропозицій, що прозвучать на сесії міської ради. Йде процес формування бюджету громади на 2022-ий рік і капітальні видатки на Водоканал мають стати одним із пріоритетів. Звісно, що за умови правильного їх використання, а не так, як було при попередньому керівництві.

Олег БРЮХАНОВ