Розчарування щодо «кохання з першого погляду» стало для Євгена предметом глузувань. Переміна сталася через декілька місяців після одруження.

Свердлила думка: що ж то тоді було? Тимчасові емоції? Юнацькі неосмислені пориви?

Хтозна. Але рушитися все почало чи не з першого дня. Обопільні звинувачення...

Як з’ясувалося, молода дружина, Лариса, зовсім не вміє готувати страви. Навіть підтримувати порядок у квартирі. А ще до всього мала «погані» звички...

Так вважав Євген.

Але не без «мінусів» був і він.

— Навіть цвяха не можеш забити в стінку! — постійно дорікала Лариса.

Вона також швидко охолола до Євгена.

Однак не розбіглися.

Притерпілося-притерлося...

І так на довгі роки.

А в п’ятдесят Євген, уже викладач одного з інститутів — Євген Борисович, закохався у студентку. І... з першого погляду!

«Що це тобі буцнуло в голову? — попервах засумнівався в почуттях Євген Борисович. — Знову те саме? Брррр!»

Та минали дні. І Євген Борисович дедалі частіше шукав зустрічей з юною чорнявкою.

А одного разу запросив студентку Діану в кав’ярню і зізнався у своїх почуттях до неї.

І з того дня вони почали таємно зустрічатися. Євген Борисович дарував Діані різні дрібнички. А також приводив студентку додому. Коли Лариса була на роботі.

Діана з подивом розглядала велику, розкішно облаштовану квартиру.

І одного дня заявила:

— Женю. Ти мене кохаєш?

— Ти ж знаєш, люба.

— Тоді припиши мене у своїй квартирі!

Євген Борисович здивовано розширив очі.

— Ти уявляєш собі що просиш? — пробубонів він.

— Звичайно! — з насмішкою відповіла Діана.

— Але ж це — абсурд!

— Чому?

— Хоча б тому, що в мене є дружина. І що вона скаже?

— А ти їй нічого не кажи.

— Вона все одно дізнається. Злі язики...

— Коротше так, — з притиском сказала Діана. — Або ти мене приписуєш, або я все розповім твоїй дружині!

— Ну ти і...

— Хто?

— Розумієш, такий ультиматум недоречний.

— Я своєї думки не зміню!

* * *

Вони не зустрічалися з місяць. Проте настирлива студентка перестрівала викладача в інститутських коридорах і продовжувала шантажувати.

Зрештою, Євген Борисович здався. Він попросив знайому паспортистку приписати Діану (за його словами, «племінницю») без усіляких формальностей.

І вони знову почали зустрічатися. Однак Діана на цьому не спинилася. Її все більше вабила квартира.

— Женю, — якось заявила вона. — Розлучися з дружиною.

Євген Борисович від почутого аж онімів. А коли так-сяк оговтався, спитав:

— Ти при своєму розумі?

— Ага, Женю, — знущально відказала юна аферистка. — Ти ж мене кохаєш?

Євген Борисович промовчав. А по часі з притиском мовив:

— Цього не буде.

Наступного дня Діана зателефонувала Ларисі.

— Прийдіть додому через дві години і побачите цікаві речі.

І дружина Євгена Борисовича прийшла додому. І все побачила...

Лариса зібрала речі й пішла жити до своїх батьків.

Ось тут Діана і захазяйнувала в омріяній квартирі. А одного дня, коли Євген Борисович був в інституті, Діана запросила в гості Мар’яна, нового коханця. Тут вони й вирішили попросити Євгена Борисовича зробити обмін квартирами. Тобто, щоби викладач пішов жити в однокімнатну Мар’янову, а їм залишив свою трикімнатну.

Почувши таке, Євген Борисович рішуче показав на двері:

— Геть із моєї квартири, покидьки!

Євгена Борисовича почали бити. Жорстоко.

Якби не сусід, котрий почув за стінкою дивні звуки, то, мабуть, Євгена Борисовича забили би до смерті.

Теперечки він — у лікарні.

Діана і Мар’ян перебувають під арештом, очікуючи на вердикт суду.

(Імена в матеріалі змінено)

Микола МАРУСЯК