Містяни обмірковують креативні ідеї: зламають чи не зламають?

Містяни обмірковують креативні ідеї: зламають чи не зламають?

Ось такі креативні лавки встановлено в харківському парку Горького, а поруч — книжкові шафи, звідки можна безкоштовно взяти почитати книги або принести свої. «Як вам ідея?» — запитали ми в наших читачів. Їх коментарі засвідчили, що вони скучили за втіленням нових ідей і прагнуть бачити цікавинки в екстер’єрі Новограда-Волинського

Пригадали, як декілька років тому буккросінг хотіли запровадити й у нашому парку. Нагадаємо, буккросінг (від англ. bookcrossing) — це процес «звільнення» книг. Людина, прочитавши книгу, залишає («звільняє») її в громадському місці (парку, кафе, поїзді, станції метро тощо), щоб випадкова людина могла цю книгу знайти та прочитати. Далі вона повинна повторити процес. Спостереження за «подорожжю» книги здійснюється через спеціальні сайти в Інтернеті. Аналогія — орнітологічна практика окільцьовування птахів, щоб відстежити їх переміщення. В українському перекладі рух має назву книгообіг.

На місцевий «Бюджет участі» свого часу подавали проєкт встановлення книжкових боксів, але він тоді не знайшов достатньої підтримки. Можливо тому, що в містян бракує віри, що книжкові бокси вистоять перед безкультур’ям людей, яким кортить нищити чужі ініціативи. Таке нерідко спостерігаємо в місті, погодьтеся. «Зламають або спалять. Ще можуть книги на розтопку взяти», — нерадісну перспективу прогнозують для ідеї на батьківщині (!) Лесі Українки.

Новоградці пропонують організувати буккросінг, наприклад, в якомусь кафе. Побоюються, якщо поставити полиці просто на вулиці, то книги крастимуть. У Житомирі, на бульварі, свого часу стояла шафа з книгами. Утім, через деякий час її «розбомбили». Аналогічна ситуація може й у нас трапитися. Хоча є такі міста в Україні, як, наприклад, Кривий Ріг, де шафи з книжками та лавками спокійно стоять роками, — пишуть користувачі.

Ідея креативних лавок теж отримала підтримку дописувачів нашої газетної Інтернет-спільноти. Зрештою, варіантів лавок можна придумати безліч, але головне, щоб вони мали накриття: «У нашому парку з нашими воронами все буде швидко об…но.  Та й ливньовку (на фото) зробили не так, як у нашому місті. У нас величезна проблема зробити щось якісно». 

І це — не єдина проблема. «Одного разу влітку я в наш парк прийшов зі своєю книгою. Був вихідний і гарна сонячна погода. Щойно присів на лавку й прочитав пів сторінки, як невідомо звідки з’явилася ворожка з пропозицією поворожити. Я відмовився, але вона не відступалася. Пересів на іншу лавку, а вона через пару хвилин причепилася знову. Не кажучи про зграї вороння, яке в будь-який момент може в прямому сенсі перес...ти читання. Так що наш парк для такого культурного відпочинку не підходить».

«На те він і парк, що там людно, пташки, діти й галас стоїть — це не бібліотека, де тихо».

«Розламають,потрощать і нічого не буде! У центральному парку дитячий майданчик люди зробили, щоб мами з дітьми могли відпочити. Подивіться, на що він тепер схожий? Іграшки розкидані, все ламають постійно — нічого не цінується».

«Класна ідея. Такі лавки чудово замінили б існуючі в нашому парку й стали його родзинкою. Але про реконструкцію парку говорять вже декілька років, а віз і нині там».

Юлія КЛИМЧУК