7 червня — 40 днів світлої пам’яті нашої дорогої, люблячої дружини, доброї матусі, турботливої бабусі та прабабусі —

Галини Трохимівни ЧУЙКІНОЇ

Тяжка хвороба і безжалісна смерть вирвали тебе з життя. Ти вже ніколи не повернешся до рідної домівки, не переступиш свій поріг, не зустрінеш нас усмішкою чи порадою. Зі сльозами на очах схиляємо голови над твоєю могилою.
Спи спокійно. Пам’ять про тебе навіки залишиться в наших серцях. Нехай земля тобі буде лебединим пухом. Вічний спокій і Царство Небесне.

Люблячий чоловік, діти, внуки, правнуки

 

7 червня — 14 років світлої пам’яті дорогого, турботливого, люблячого чоловіка, батька, дідуся —

Івана Васильовича ЧЕРКЕСА

Наш біль не передати у словах, ти з нами, рідний, лиш у снах, та пам’ять про тебе жива. Не заросте ніколи та стежина, що провела тебе в останню путь. Похилиться зажурена калина і добрим словом люди пом’януть. Лебединим пухом тобі земля. Нехай сонечко зігріває твою могилу, а твоїй добрій душі — Царство Небесне та вічний спокій.

Вічно сумуючі дружина, діти, онуки

 

3 червня минає 4 роки, як через лікарську помилку пішов із життя наш дорогий син, батько і брат —

Сергій Володимирович ГОНЧАРУК
02.04.1977 — 03.06.2018 рр.

Невимовна втрата для усієї родини.
Дні летять, але біль не згасає.
У наших душах він ще щемить.
У серці пам’ять живе, не вмирає.
І там вічно вона буде жити.
Бережемо пам’ять про тебе.

Усі рідні

 

Є сила, що може забрати з життя, та з пам’яті рідних — ніколи

 

4 червня минає рік, як перестало битися серце нашої дорогої матусі, бабусі —

Надії Костянтинівни КОТВИЦЬКОЇ

Горбок землі мовчить, як все довкола, і огортає душу тихий жаль, що не побачимо ніколи ні твою радість, ні твою печаль. Нема тебе, хоч скільки хочеш клич, сама печаль повисла над землею. У світі, серед безлічі облич, вже не зустріти посмішки твоєї. Не заросте ніколи та стежина, що провела тебе в останню путь, похилиться зажурена калина і добрим словом люди пом’януть. Царство тобі Небесне і вічний спокій, наша рідненька.
Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть добрим словом і тихою молитвою.

Вічно сумуючі дочка, зять, онуки та всі рідні

 

8 червня минає 3 гірких роки, як невблаганна смерть обірвала молоде, сповнене надії та планів життя нашого синочка та батька —

Ігоря Васильовича ПРОКОПЧУКА

Той страшний день, що приніс нам жахливу звістку, став найчорнішим у нашому житті. Проти безжальної смерті ми не в силах були тебе, ріднесенький, спасти. Одна лиш мить — усе обірвалося. Одна лиш мить — тебе не стало. А серцю так хотілося жити, ти так багато планував зробити, але підступна смерть забрала тебе від нас. Ти жив, синочку, усміхаючись, а пішов раптово, забравши з собою частину й мого життя. Ріднесенький, здається нам, що ти в дорозі... Пробач, що не змогли тебе спасти, сто тисяч раз за все пробач.
Спи спокійно, кровиночко мила. Царство Небесне твоїй душі та вічний спокій. Усі, хто знав нашого Ігоря, пом’яніть його добрим словом і тихою молитвою. Він усіх любив і був добрим для всіх.

У глибокій скорботі мама, син, вітчим, тато