Я вирішив зробити це публічне звернення у зв’язку з тим, що на мене та членів моєї родини почався тиск через мою особисту принципову позицію та позицію нашого видання в цілому. Все розпочалося після того, як наше видання висвітлило в Фейсбук-групі «Звягель» (тижневик), яким чином 27.05.2022 р. відбулися громадські слухання щодо повернення історичної назви місту.
_____________________________________________________________________________________________________

Комусь це дуже не сподобалося. Причому, настільки сильно не сподобалося, що вирішили помститися мені та членам моєї родини. В Інтернет-виданні «Житомир онлайн» вийшла брудна та явно проплачена публікація «Коли ти не за Звягель, а за руській мир». Автори цієї провокації хотіли навісити на мене ярлик «прихильника руского міра» та очікували на громадський осуд. Реалізуючи свій підступний план, перерили купу інформації, але все, що змогли нарити, це те, що я на своїй Фейсбук-сторінці десь у 2017 році підписався на групу «Comedy Club» та «Норильськ» (місто, в якому я народився).

Розуміючи, що цього явно недостатньо, почали «копати» на членів моєї родини. Все, що вони спромоглися знайти, це колишню сторінку моєї мами в групі «Однокласники», якою вона не користується з 2017 року. На цьому всі ці порожні та брудні звинувачення закінчуються. Напевно, розраховували, що гучна назва перекриє собою зміст публікації. Звичайна мильна бульбашка, за допомогою якої мене хотіли очорнити та залякати. Але в них цього не вийшло.

На мою думку, першопричиною цієї ситуації є не стільки питання про те, яку назву носитиме місто, скільки реальна незалежність нашого видання, що багатьом не подобається. Тому на нашу адресу закидають багато звинувачень, одне з яких: що ми — категорично проти назви «Звягель». Це — повна маячня. Для нас, у першу чергу, «Звягель» — це назва нашого видання, якому майже 30 років. Ми — одні з перших за часів незалежності відродили давню назву нашого міста та поширили її на загал.

Але у світлі останніх подій справа вже навіть не в назві міста, а в тому, в який спосіб та якими методами її намагаються змінити. Якщо влада вирішила, що «Новоград-Волинський» — це проросійська назва, то, будь ласка, змінюйте її у спосіб, визначений чинним законодавством.

Але, якщо ініціативна група хоче «відродити історичну справедливість» та провести громадські слухання, то необхідно дійсно проводити громадські слухання та слухати обидві сторони. А ту вакханалію, яка відбулася 27 травня, язик не повертається назвати громадськими слуханнями.

 



Дуже багатьох мешканців просто не пустили до сесійної зали та не надали мандат, бо не розраховували, що прийде така кількість людей, а частина тих, хто все ж отримав мандат, не змогли потрапити до сесійної зали і змушені були перебувати в коридорі (на фото). Зрозуміло, що з коридору їхня позиція не була почута й жодним чином не врахована.

Ініціативна група навіть не змогла виготовити правильні мандати — з питанням про перейменування міста. Тому голосували мандатами… за перейменування вулиць.
Але навіть не це головне, а те, як поводилися члени президії, що повністю складалася з колишніх комуністів вищої ланки місцевого значення, так званого, «політбюро». Та еліта, якою вони себе уявили, поводилася зверхньо та по хамськи, дозволяючи собі відверті образи на адресу тих мешканців, котрі підтримали нинішню назву.
У «політбюро» навіть цитували одного з вождів третього рейху йозефа гебельса. Це абсолютно недопустимо в цивілізованому суспільстві!

Не можна ламати громадську думку через коліно. Якщо ініціативна група вважає, що місто треба перейменувати, то громаду треба переконувати, а не одразу записувати у прихильники «руского міра», тим самим вносячи розкол та розбрат.

Правильно сказав міський голова Микола Боровець в одному з своїх звернень. Він запевнив, що процес зміни назви, якщо це станеться, має відбутися, відповідно до чинного законодавства. «Шкода, що в таких важливих темах у нас відбувається роз’єднання. Дуже хотів би, щоб у важливих темах у нас був спільний підхід», — сказав Микола Боровець.

Очільник міста запропонував у п’ятницю, 3 червня, о 14:00, провести зустріч двох ініціативних груп (не балаган) щодо назви міста з аргументами: «Зустрінемося, послухаємо одне одного і напрацюємо спільне рішення. Момент істини настає, і в ньому потрібно визначитися».

Як відбудеться насправді — невдовзі дізнаємося.



Вінстон Черчілль свого часу казав: «Демократія — найгірший вид правління, не рахуючи всіх інших, які людство випробувало за свою історію».
Вважаю, що ми повинні дотримуватися демократичних принципів та європейських цінностей. Не можна прийняти навіть потрібне рішення, але в антидемократичний спосіб.
Тому хочу закликати всіх учасників цього процесу: давайте будемо поважати один одного, чути аргументи кожної сторони, а головне — пам’ятати, що в нас усіх один спільний ворог — рашисти.

…6 червня в Україні відзначають День журналіста. Щороку, у вітальних словах до працівників ЗМІ з нагоди професійного свята нам бажають гострого пера, творчого пошуку, об’єктивної й неупередженої оцінки подій. Але щойно гостре перо зачіпає чиїсь інтереси, як від щирості цих слів не залишається й сліду. Усі хочуть, щоб наше суспільство мало незалежну пресу, але мало хто приймає той факт, що об гостре перо можна «порізатися».

Тому, з нагоди нашого професійного свята — Дня журналіста — бажаю, щоб в Україні серед інших цінностей і свобод демократичного суспільства, до якого ми так прагнемо, поважали право ЗМІ на об’єктивну оцінку подій.

Слава Україні!

Геннадій ФРЕГЕР