Історичне рішення про повернення місту Новограду-Волинському назви Звягель ухвалили депутати міської ради в ході другого пленарного засідання двадцять першої сесії міської ради восьмого скликання. Рішення підтримано 22-ма голосами: «За» проголосували 21 депутат і міський голова Микола Боровець. Проти перейменування — 4 депутати, ще 4 — утрималися.

Рішення про перейменування міста (повернення історичної назви) громада сприйняла неоднозначно. Усі, хто був проти (а таких, судячи з опитувань і коментарів у соцмережах, наразі більше), звинувачують депутатський корпус міської ради в ігноруванні думки виборців. Натомість ініціатори перейменування й ті, хто це активно підтримував, вважають рішення вагомою перемогою в боротьбі з російським агресором на ідейному фронті. Адже в такий спосіб наша громада відновила історичну справедливість — повернула собі ім’я, забране кілька століть тому російською імператрицею.

Перед голосуванням у сесійній залі прозвучали історичні факти, довідки та результати експертиз профільних установ та істориків щодо російського походження нинішньої назви, рекомендації Міністерства культури та інформаційної політики України щодо необхідності процесу дерусифікації в Україні. Йшлося також про те, що значна частина жителів громади залишаються прихильниками назви Новоград-Волинський. У сесійній залі продемонстрували відповідні списки з підписами.

Остаточне рішення щодо присвоєння місту назви Звягель затверджуватиме Верховна Рада України. Щодо цього питання свою думку висловив народний депутат від нашого округу Дмитро Костюк:

«Неділя. 117-ий день війни. Сьогодні Верховна Рада реалізує те, за що стояв Євромайдан! (І це історія не про перейменування Новоград/Звягель, про перейменування напишу нижче.) Ми приймаємо десятки євроінтеграційних Законів, необхідних для вступу України до ЄС! А з іншого боку — денонсуємо сотні договорів про «дружбу» з рф, які із завзяттям підписувала українська влада до 2014 року.

Також сьогодні ми прийняли важливий Закон, який мотивує будувати бомбо-сховища! Зокрема, робить обов’язковими бомбосховища в новобудовах. Це мають бути якісні укриття, з водою, туалетами, з можливістю зберігати продукти.
А тепер щодо перейменувань...

За ці майже 4 місяці від 24 лютого у Верховній Раді України лише одного разу в порядку денному стояло питання перейменування міст та селищ. Володимир-Волинський — на Володимир, не було суперечок, не було навіть обговорення, це — просте рішення. Хоча подібних рішень органи місцевого самоврядування в межах дерусифікації останнім часом приймали чимало, всі ці рішення чекають у профільному комітеті ВР свого часу — на їх розгляд потрібні тижні роботи Верховної Ради, а нам є, що робити.

Є таке розуміння всіх фракцій та груп, що Парламент у час війни має витрачати час на ті законопроєкти, які наближають перемогу України у війні, які прискорюють рух України до НАТО і до ЄС і які є критично важливими для нормального життя наших громадян. Адже, крім смертей наших Героїв, війна завдає державі величезного економічного удару. Ми робимо все можливе, щоб працівники бюджетної сфери вчасно отримували зарплати, пенсії, щоб бізнес працював і не виїздив із країни. Ви відчуваєте, як небачені раніше воєнні витрати б’ють по вашій кишені, як в усіх містах та селищах заморожені раніше розпочаті проєкти — недокладена бруківка, асфальт чи недобудована школа… Це тому, що всі видатки на проєкти заморожені! Вони будуть завершені, але лише після перемоги, тому що все — на фронт, а що залишається — на підтримку зруйнованих орками населених пунктів, де немає мостів, водопостачання, електроенергії тощо!

Всі рішення центральної влади сьогодні спрямовані на досягнення перемоги з мінімально можливими втратами, які, на жаль, все одно неминучі. Чи наближає перейменування якогось міста нашу перемогу сьогодні, в ці спекотні місяці, коли щодня Україна втрачає близько тисячі своїх кращих синів і доньок на війні? Мені здається, це — риторичне питання. Якби в конкретному випадку воно підвищувало бойовий дух — можливо! Однак, якщо це питання розколює суспільство, якщо через нього добрі сусіди називають одне одного орками… Якщо порівнюють навіть бійців ЗСУ, які життя готові віддати за Україну, з рашистами лише через те, що в них — інша думка на перейменування міста… Те, що відбувається останнім часом у місті Новограді-Волинському, — не здорово!

Рішення повинні прийматися виважено, в діалозі з людьми. У кожного може бути своя думка, людина може бути за назву Новоград-Волинський, може бути за назву Звягель, а може хтось — за Возвяголь, і те, що у вас інша думка, не дозволяє вам ображати іншого! Прихильники і однієї, й іншої назви мають за собою аргументи (так, з одного боку діюча назва — імперська, і так, Леся Українка, як і ми з вами, народилася в Новограді). І ті, й ті є патріотами свого міста! Я прошу всіх новоград-волинців (або всіх звягельчан) з повагою ставитися одне до одного! Особливо, під час найскладнішого в історії української державності періоду!

Замість того, щоб сваритися одне з одним у Фейсбуці, вестися на блогерство професійних провокаторів, які переслідують свої особисті політичні цілі, давайте краще пліч-о-пліч допомагати нашим ЗСУ, нашим медикам, нашим пожежникам! Певне, їм дико читати ваші дописи, ризикуючи життям при гасінні пожежі після чергового «прильоту». Не кажу вже про наших бійців у окопах. Є речі, які є важливішими, це — наше життя і наша свобода. Хтось за свободу ближнього гине, а хтось свободу, право вибору в ближнього забирає.
Питання перейменувань вулиць, міст — це питання суспільного консенсусу громадян, яким тут жити!

На історичному факультеті я вивчав український націоналізм професійно, цій темі присвячені мої публікації в наукових журналах, курсові роботи. Так склалося історично, що український націоналізм — це, в першу чергу, любов навіть не до держави (її ще потрібно було вибороти), це — любов до українців! Це й відрізняє дуже схожі терміни: «націоналізм» та більш уявну категорію — «патріотизм». Націоналізм — це бажання найкращого для представників своєї нації! Від уболівання за українських спортсменів, бо вони — українці, і до сліз від того, що з українцями зробили московські гниди в окупованих містах. Ми хочемо якнайкращого життя для українців! Держава — понад усе саме через те, що, лише здобувши власну незалежну державу, наші предки бачили свободу, краще життя для українців! Лише маючи державу, українці могли говорити рідною мовою, мати право обиратися до органів влади і навіть працювати, де бажали, тому що під гнітом інших держав ми століттями цих прав не мали.

Ще ніби вчора Небесна Сотня, звичайні люди, гинули на Майдані, борючись не за себе, а за майбутнє своїх земляків! І зараз у нас війна. Тож не можна бити себе в груди, кажучи, який ти патріот, націоналіст, і при цьому плювати на таких самих, як ти, українців. Я закликаю депутатів міської ради, які голосували за перейменування міста, провести зустрічі зі своїми виборцями, пояснити свою позицію, відповісти на їхні запитання! Я закликаю депутатів, які голосували проти, не зривати ці зустрічі, не підбурювати людей, не сіяти паніку та відверту брехню, щоб залякати громадян і отримати більше «хайпу», «лайків». Це — ваше право, ваші рішення, але ваша робота — це й бути в контакті з людьми, які вас обрали».

Підготував Олег БРЮХАНОВ
Фото зі сторінки Дмитра Костюка