Нарешті знайшовся найвідоміший (і найдорожчий) кінь Звягеля-Новограда-Волинського! Не витримавши шквалу критики, він зійшов із постаменту ще восени 2017 року й тепер сумно підпирає стіну одного з недіючих підприємств. Цим фото з нами поділився місцевий житель Павло, котрий стверджує, що кінь нині знаходиться на території колишнього заводу будматеріалів...

«Коняча історія» в нашому місті тривала протягом 2016-2017 років

«Велике мистецтво прийшло до Новограда-Волинського — нова культурна вершина місцевої влади!», «Кащік Невмирущий», «Кінь-мутант», «Вершник із коміксу», «Єдиноріг» — які тільки прізвиська не вигадували містяни про «нового» коня, свого часу встановленого на місці «декомунізованого» — на розі вулиць Шевченка й Вокзальної.

Нагадаємо, як це відбувалося.

У серпні 2016-го старого коня, що символізував комуністичне минуле, розібрали. Це відбулося, відповідно до рішення сесії міської ради, хоча спочатку скидалося на те, що «попрацювали» вандали.

Через рік, у вересні 2017-го, на постаменті з’явився новий кінь. За його виготовлення органи місцевого самоврядування обіцяли майстру 200 тисяч гривень. Але новий кінь, схожий на Термінатора Судного дня (ще й плаский, як дошка), викликав шквал критики містян. У жовтні того ж року новий вершник несподівано зник. Коментар щодо події «Звягелю» дала тодішній начальник відділу культури міської ради Лариса Заєць. Вона стверджувала, що в початковому проєкті кінь мав коштувати майже півтора мільйони гривень, але бюджет пам’ятника суттєво урізали — до 200 тисяч. Тому й отримали коня не такого, як хотілося б.

Була неофіційна інформація, нібито за непідходящого коня обіцяні 200 тисяч виробнику не заплатили… Якщо правда, то підхід неоднозначний: з одного боку виріб забракували, отже й платити немає за що; з іншого — людина працювала, витратила час і матеріали й залишилася без компенсації. Як тоді довіряти офіційним установам і робити їм щось «у борг»?

Мабуть, потрібно одразу ви-значатися із форматом замовлення. А в нашому місті вийшло навпаки: відділ культури міської ради оголосив конкурс на кращий ескіз пам’ятника з конем уже після ганьби з «великим мистецтвом».

Уже п’ять років — тиша

Конкурс мав завершитися у грудні 2017 року. Але відтоді й дотепер… усе затихло. Перед поглядом містян і гостей міста на в’їзді із західного напрямку бовваніє самотня стела. Хоча в людській пам’яті міцно закарбувалася назва мікрорайону — «біля коня».

Додамо також, що декомунізованого коня — пам’ятника першій кінній армії — встановили на тому місці восени 1966 року. Як його збирали і з якими труднощами зіткнулися, «Звягелю» розповідав наш читач Борис Тимощук, один із будівельників, які тоді брали участь у встановленні пам’ятника.

Повна історія про «звягельського коня» зберігається в публікаціях, які можна знайти на сайті газети: https://www.zvyagel.com.ua або в місцевих бібліотеках. Газета «Звягель»: ми пишемо історію нашого міста!

Олег БРЮХАНОВ