Центр соціальної допомоги — приклад співпраці влади й бізнесу
У великому і просторому приміщенні колишнього супермаркету «Вопак» нині діє Центр соціальної допомоги. Це — один із прикладів конструктивної співпраці органів влади й бізнесу, про що так мріє українське суспільство.
Центр розпочав роботу 24 травня. Відтоді його послугами (станом на вівторок, 12 липня) скористалися 442 внутрішньо переміщені особи (сім’ї) та малозабезпечені громадяни нашої і сусідніх громад.
Центр відкрито зусиллями голови Новоград-Волинської районної ради Артура Загривого за підтримки співвласників меблевої фабрики «Garant» — Олександра Диби і Миколи Андрущенка, та директора ПрАТ «Новоград-Волинськсільмаш» Віталія Яременка.
— Із перших днів овномасштабної війни ми всі почали працювати на перемогу, — розповідає Артур Загривий. — Війна, так би мовити, не прописана законодавством. Тобто, що саме робити і як саме діяти повинен у такому випадку голова районної ради? Тому робили всі і все — проводили наради, координували дії різних служб, телефонували, домовлялися, коробки носили, якщо потрібно було…
Невдовзі до Новограда-Волинського й громад району почали прибувати люди з тимчасово окупованих територій.
— Пригадую, це було 7 березня, ввечері. Я був на роботі — ми тоді практично постійно перебували або в робочих поїздках, або в кабінетах, — розповідає про обставини, за яких виникла ідея облаштувати в Новограді-Волинському універсальний Центр гуманітарної допомоги Артур Загривий. — На робочому місці секретаря задзвонив стаціонарний телефон. Я відповів і почув: «Ми — з Макарова. Зламався автобус. Стоїмо в Брониках, не знаємо, що далі робити…» Говорили ще багато, сумбурно й емоційно, але головне я зрозумів. Розпорядився терміново шукати автобус, збирати продукти, виїхав туди особисто. На заправці в Брониках стояли два шкільні автобуси, заповнені вщерть. Коли відчинилися двері й ми поспілкувалися, виявилося, що цими автобусами їдуть… 130 людей. Різного віку, з дітьми. Не уявляю, як вони там помістилися, але війна змусила. З’ясувалося, що третій транспорт — «ГАЗель» — поламався в Улашанівці. Там — ще близько двох десятків осіб.
Артур Загривий розповів, як одразу ж зателефонував директору НВВПУ Миколі Паламарчуку, щоб той готував приміщення гуртожитку. Вже до півночі розмістили всіх, нагодували вечерею, зранку приготували сніданок. Виявилося, що один із них має поранення. Довелося терміново залучати лікарів. Зрештою, наступного дня група з Макарова продовжила свій шлях до країн Європи.
— Ось тоді й подумалося, що нам потрібно створити Центр соціальної допомоги, — продовжує Артур Загривий. — Місце, де внутрішньо переміщені особи не лише отримають необхідну матеріальну допомогу — одяг, речі широкого вжитку, адже більшість із них втікали з дому в чому були, й мало хто встиг прихопити бодай щось необхідне; в Центрі люди мають можливість просто виговоритися. Вони потребують психологічної, моральної підтримки, відчувають потребу, щоб їх почули. Із цим чудово справляються волонтери Центру — віруючі, представники релігійних організацій «Ранкова зірка» і «Верф’є».
У нашу громаду почали прибувати гуманітарні вантажі з Європи. Одна з перших партій — близько 20 тонн. Різноманітний одяг, речі, продукти, іграшки… Все це потрібно було десь розмістити і, що не менш важливо, розсортувати — на жіноче, чоловіче, дитяче, розкласти, щоб люди могли вибрати підходяще.
— І тут ми звернулися до керівництва меблевої фабрики «Garant», яка надала для цих потреб вільне приміщення, в якому колись розміщувався супермаркет «Вопак», — розповідає голова районної ради. — Співвласники фабрики — Олександр Диба й Микола Андрущенко, у співпраці з директором ПрАТ «Новоград-Волинськсільмаш» Віталієм Яременком, — одразу нас підтримали. Заручилися також допомогою релігійних організацій і благодійного фонду «Нехай твоє серце б’ється», який очолює депутат районної ради Наталія Нагорна. Було організовано на громадських засадах чергування — щоб кожен день у Центрі були волонтери. До волонтерської роботи долучилися й депутати районної і міської рад. Зокрема, Валентина Лопатюк, Наталія Даниленко, Вікторія Нюкало, Світлана Крапівницька.
— Невдовзі виникла ще одна ідея: залучити до збору гуманітарної допомоги мешканців наших громад (у нас загалом 12 територіальних громад на теренах району). Адже практично в кожного в гардеробі є одяг, який не використовується, хоча й у нормальному стані, але просто лежить на полицях. Висвітлили цю ініціативу на сайті районної ради, опублікували дописи в соцмережах. І люди відгукнулися, почали приносити речі в Центр. На мою думку, це ще більше об’єднало наші громади, — переконаний Артур Загривий.
У Центрі соціальної допомоги «Звягелю» розповіли, що місцеві люди досить активно долучаються до збору одягу та інших речей, необхідних для внутрішньо переміщених осіб. Більшість, щоправда, хочуть зберегти анонімність. А в журналі реєстрацій погодилися, щоб їх записали, 29 осіб.
— Допомагаємо і поглядом, і теплим словом, розрадою. Часто переселенці приходять до нас пригнічені й розгублені, а потім дуже дякують, — розповідає волонтерка Центру Ніна Іванівна.
Наразі, попри спільні зусилля, в Центрі не вистачає ковдр, рушників, постільної білизни. Нещодавно прибули переселенці з Краматорська. Їх поселили в селах, але в будинках — голі ліжка. Новоприбулі планують тут вести господарство, навіть залишатися на зиму. Тому вищеперераховане для них — життєво необхідне. Тож звертаємося до кожного небайдужого: об’єднуймося, підтримуймо один одного, адже саме спільними зусиллями ми обов’язково подолаємо всі перешкоди!
Благодійну допомогу можна приносити (й отримати) за адресою: вул. Шевченка, 54 (колишній супермаркет «Вопак»). Центр працює за наступним графіком: понеділок-четвер — з 10:00 до 15:00, у п’ятницю — з 12:00 до 15:00, у суботу — з 11:00 до 15:00.
Центр розпочав роботу 24 травня. Відтоді його послугами (станом на вівторок, 12 липня) скористалися 442 внутрішньо переміщені особи (сім’ї) та малозабезпечені громадяни нашої і сусідніх громад.
Центр відкрито зусиллями голови Новоград-Волинської районної ради Артура Загривого за підтримки співвласників меблевої фабрики «Garant» — Олександра Диби і Миколи Андрущенка, та директора ПрАТ «Новоград-Волинськсільмаш» Віталія Яременка.
— Із перших днів овномасштабної війни ми всі почали працювати на перемогу, — розповідає Артур Загривий. — Війна, так би мовити, не прописана законодавством. Тобто, що саме робити і як саме діяти повинен у такому випадку голова районної ради? Тому робили всі і все — проводили наради, координували дії різних служб, телефонували, домовлялися, коробки носили, якщо потрібно було…
Невдовзі до Новограда-Волинського й громад району почали прибувати люди з тимчасово окупованих територій.
— Пригадую, це було 7 березня, ввечері. Я був на роботі — ми тоді практично постійно перебували або в робочих поїздках, або в кабінетах, — розповідає про обставини, за яких виникла ідея облаштувати в Новограді-Волинському універсальний Центр гуманітарної допомоги Артур Загривий. — На робочому місці секретаря задзвонив стаціонарний телефон. Я відповів і почув: «Ми — з Макарова. Зламався автобус. Стоїмо в Брониках, не знаємо, що далі робити…» Говорили ще багато, сумбурно й емоційно, але головне я зрозумів. Розпорядився терміново шукати автобус, збирати продукти, виїхав туди особисто. На заправці в Брониках стояли два шкільні автобуси, заповнені вщерть. Коли відчинилися двері й ми поспілкувалися, виявилося, що цими автобусами їдуть… 130 людей. Різного віку, з дітьми. Не уявляю, як вони там помістилися, але війна змусила. З’ясувалося, що третій транспорт — «ГАЗель» — поламався в Улашанівці. Там — ще близько двох десятків осіб.
Артур Загривий розповів, як одразу ж зателефонував директору НВВПУ Миколі Паламарчуку, щоб той готував приміщення гуртожитку. Вже до півночі розмістили всіх, нагодували вечерею, зранку приготували сніданок. Виявилося, що один із них має поранення. Довелося терміново залучати лікарів. Зрештою, наступного дня група з Макарова продовжила свій шлях до країн Європи.
— Ось тоді й подумалося, що нам потрібно створити Центр соціальної допомоги, — продовжує Артур Загривий. — Місце, де внутрішньо переміщені особи не лише отримають необхідну матеріальну допомогу — одяг, речі широкого вжитку, адже більшість із них втікали з дому в чому були, й мало хто встиг прихопити бодай щось необхідне; в Центрі люди мають можливість просто виговоритися. Вони потребують психологічної, моральної підтримки, відчувають потребу, щоб їх почули. Із цим чудово справляються волонтери Центру — віруючі, представники релігійних організацій «Ранкова зірка» і «Верф’є».
У нашу громаду почали прибувати гуманітарні вантажі з Європи. Одна з перших партій — близько 20 тонн. Різноманітний одяг, речі, продукти, іграшки… Все це потрібно було десь розмістити і, що не менш важливо, розсортувати — на жіноче, чоловіче, дитяче, розкласти, щоб люди могли вибрати підходяще.
— І тут ми звернулися до керівництва меблевої фабрики «Garant», яка надала для цих потреб вільне приміщення, в якому колись розміщувався супермаркет «Вопак», — розповідає голова районної ради. — Співвласники фабрики — Олександр Диба й Микола Андрущенко, у співпраці з директором ПрАТ «Новоград-Волинськсільмаш» Віталієм Яременком, — одразу нас підтримали. Заручилися також допомогою релігійних організацій і благодійного фонду «Нехай твоє серце б’ється», який очолює депутат районної ради Наталія Нагорна. Було організовано на громадських засадах чергування — щоб кожен день у Центрі були волонтери. До волонтерської роботи долучилися й депутати районної і міської рад. Зокрема, Валентина Лопатюк, Наталія Даниленко, Вікторія Нюкало, Світлана Крапівницька.
— Невдовзі виникла ще одна ідея: залучити до збору гуманітарної допомоги мешканців наших громад (у нас загалом 12 територіальних громад на теренах району). Адже практично в кожного в гардеробі є одяг, який не використовується, хоча й у нормальному стані, але просто лежить на полицях. Висвітлили цю ініціативу на сайті районної ради, опублікували дописи в соцмережах. І люди відгукнулися, почали приносити речі в Центр. На мою думку, це ще більше об’єднало наші громади, — переконаний Артур Загривий.
У Центрі соціальної допомоги «Звягелю» розповіли, що місцеві люди досить активно долучаються до збору одягу та інших речей, необхідних для внутрішньо переміщених осіб. Більшість, щоправда, хочуть зберегти анонімність. А в журналі реєстрацій погодилися, щоб їх записали, 29 осіб.
— Допомагаємо і поглядом, і теплим словом, розрадою. Часто переселенці приходять до нас пригнічені й розгублені, а потім дуже дякують, — розповідає волонтерка Центру Ніна Іванівна.
Наразі, попри спільні зусилля, в Центрі не вистачає ковдр, рушників, постільної білизни. Нещодавно прибули переселенці з Краматорська. Їх поселили в селах, але в будинках — голі ліжка. Новоприбулі планують тут вести господарство, навіть залишатися на зиму. Тому вищеперераховане для них — життєво необхідне. Тож звертаємося до кожного небайдужого: об’єднуймося, підтримуймо один одного, адже саме спільними зусиллями ми обов’язково подолаємо всі перешкоди!
Благодійну допомогу можна приносити (й отримати) за адресою: вул. Шевченка, 54 (колишній супермаркет «Вопак»). Центр працює за наступним графіком: понеділок-четвер — з 10:00 до 15:00, у п’ятницю — з 12:00 до 15:00, у суботу — з 11:00 до 15:00.
Олег БРЮХАНОВ
Фото районної ради
Коментарі відсутні