— Доброго вам дня!

— Здрастуйте!

— Ви — поліція?

— А ви хіба не бачите? — здивовано спитав у діда молодий вусань і провсяк випадок подивився на рукава і груди своєї форми.

— Умгу. Тоді добре! — пожвавився старий.

— Та ви сідайте.

— Дякую!

— І що у вас?

— Конфуз.

— Розказуйте.

— Діло було на автовокзалі. У нас. Значить, сиджу я на лавці. На автобуса чекаю. Коли чую: «Молодий чоловіче». Ясне діло — не до мене мовилося. Аж ні. Торкає хтось мене за плече. Повертаю голову — молодичка стоїть. Усміхається. Питаю її: «Ви до мене?» «До вас», — каже кралечка. Ну, тут і я заусміхався. Думаю, який я «молодий»? Але, знаєте, приємно таке чути. Я навіть і справді душею помолодів, і подумав: чому я не народився років так на сорок пізніше? Можна було би і закадрить…

— І «закадрили»?

— Не встиг.

— Тобто?

— Молодуха та, кгм... розвела мене, як останнього лоха.

Поліцейський посміхнувся. Відтак спитав жвавого дідка:

— То розповідайте, що там було.

— Ну... — замислено мовив старий. — Сидів я спокійно, значить, на лавці, на вулиці. На автобуса чекаю. Аж тут ота молодиця гарненька, що мене «молодим чоловіком» назвала...

— І що далі?

— Помолодів я одразу! Напружився!

— А вона?

— Так ласкаво до мене:

«Ви — такий симпатичний! Такий добрий!» Ну, я тут узагалі поплив...

— Що зробили?

— Розслабився. Я думав, що вона... А вона мені: «Шановний! Подивіться за моїми речами, а я по квиток сходжу». І пішла. А мені так самотньо стало...

— Що потім було?

— Невдовзі вона повернулася. З двома мордоворотами. Витягла моя кралечка із сумки, яку залишала біля мене, гаманець свій і каже здивовано: «Не вистачає п’ять тисяч гривень». А один із амбалів каже: «Ану, старигане, поверни бабло, а то писком у асфальт утну!»

— Що відбувалося далі?

— Я почав відпиратися, свідків шукати. Та дарма. Довелося віддати всі свої гроші, що в мене були. Гривень вісімсот. Отаке було.

* * *

Незабаром ту кралечку і двох здорованів працівники поліції затримали. З’ясувалося, що ці громадяни в такий спосіб «заробляли» собі на розваги.

А потерпілий дідок після того випадку, при випадкових зустрічах із гарненькими молодичками, уже так не «напружувався»...

Микола МАРУСЯК