«І Случі рідної веселі береги…»

«І Случі рідної веселі береги…»

ЧАСТИНА ЗОНИ ЛАНДШАФТУ, ЩО ОХОРОНЯЄТЬСЯ, МАЄ ПІТИ «З МОЛОТКА»
На сесії міської ради, яка відбулася 28 лютого, у депутатів «нарешті» дійшли руки до «козирної» землі в заплаві Случі напроти фортеці. Таки вирішили продати її під «козирну» забудову.

Безумовно, таке рішення фантастично «підвищить» туристично-рекреаційний потенціал міста. А якими «веселими» зробить береги Случі «козирна» забудова!.. Не кажучи про те, як «покращиться» вид із головного оглядового майданчика міста, скільки «зручностей» отримають пересічні мешканці міста.
Але на сесії відбувся дуже цікавий діалог між головою профільної комісії і одним із депутатів. Він стосувався питання: чи є той трен рекреаційною зоною? Переплутавши рекреаційну зону з водоохоронною, голова профільної комісії сказав, що ні. Чим ввів депутатів в оману.
Дійсно: а яка саме зона? Питання геть не риторичне. Насправді питання зонування і наявність відповідної містобудівної документації — головний біль для багатьох міст України. Справа в тому, що ще у 2011 році був прийнятий закон України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Частиною третьою статті 24 цього Закону передбачено: «У разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого, відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється». Ця частина вступила в дію з 1 січня 2015 р.
Звісно, що і надання дозволу на виготовлення землевпорядкувальної документації в такому випадку є незаконним та і просто сенсу не має. Крім цього, є ризик для забудовників… Тому апріорі надання землі шляхом продажу під забудову у заплаві річки на даний час є незаконним.
Питання складне. Безумовно, життя є життя, і воно таки триває і вимагає свого. В різних містах по-різному «виходять» із ситуації, що склалась. Численні спроби у ВРУ відтермінувати введення в силу цієї норми виявились марними. Додає свого і «політична доцільність», пов’язана з наданням земельних ділянок «атовцям». Звісно, і «схеми» навколо… Але не в даному випадку.
Щодо зонування, то вже маємо, на жаль, власний сумний досвід із наданням земельних ділянок під забудову в зоні гірничого відводу діючого гірничо-добувного підприємства. Парна сторона «героїв АТО» — зелена зона, бо є тереном знесеного цвинтаря. Тому терен і стояв незабудованим. Скільки питань щодо парку, але за актом площа поховань на його терені чимала — 0,9 га. Чи не там ставок запроектували? Ще один приклад: помилка при визначенні цільового призначення землі Молодіжного центру і їх меж. Адже то — землі історико-культурного призначення.
Але випадок із землями заплави у центрі міста хоча і не становить прямої загрози, але складний і не менш для міста важливий.
Оскільки наше місто віднесено до історичних, то для нього обов’язковим є наявність історико-архітектурного опорного плану. Без якого і зонінг є неможливий. Пам’ятки архітектури мають три зони охорони — охоронну, регулювання забудови і ландшафту, що знаходиться під охороною.
Зона цього ландшафту — це природна незабудована чи переважно природна з розосередженою історичною забудовою територія за межами охоронної зони пам’яток культурної спадщини, з якою пам’ятки складають єдине композиційно-пейзажне ціле, яка встановлюється для збереження характерного історичного природного оточення пам’яток та відіграє разом із ними важливу роль в образі населеного пункту або окремому пейзажі. Частину такої зони, яка є спільною одразу для двох пам’яток архітектури, складають і землі, які мають піти «з молотка».
На питання, чи визначена вона на виготовленому плані, — ні депутатам, ні пересічним мешканцям міста всупереч чинному законодавству це досі невідомо. Адже протягом місяця з моменту отримання мали бути проведені громадські слухання щодо врахування громадських інтересів, протягом не менше місяця мали бути подані пропозиції та зауваження, пройти процедури узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками містобудівної документації на місцевому рівні через погоджувальну комісію. У нас же ще перед Новим роком погодили на містобудівній раді і вирішили, вочевидь, «не заморочуватись». Чи були інші причини?
Адже тільки після цього міська рада має його попередньо прийняти і направити на погодження до Міністерства культури, після чого прийняти остаточно.
Але є ще одна проблема — жодного археологічного обстеження міста не робилось. Одна єдина пам’ятка археології була виявлена автором випадково. Впав «у око» з автобуса «підозрілий» мисок. Перевірка археологів підтвердила підозру автора.
Щодо рекреаційної зони, до якої безумовно мають бути віднесені зазначені «козирні» землі. Чому саме мають? Тому що відповідна містобудівна та землевпорядкувальна документація досі не розроблена та не виготовлена. Саме тому, до її розроблення, виготовлення та прийняття, законодавець і заборонив надавати землю під забудову.
На жаль, єдине спеціальне регулювання правового режиму рекреаційних зон, порядку їх створення та діяльності в них на сьогодні в законодавстві України відсутнє. Загальне правило, встановлене в ст.63 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», передбачає, що на території рекреаційних зон забороняються:
— господарська та інша діяльність, що негативно впливає на навколишнє природне середовище або може перешкодити використанню їх за цільовим призначенням;
— зміни природного ландшафту та проведення інших дій, що суперечать використанню цих зон за прямим призначенням.
Звісно, що поспішати щодо тих «козирних» земель немає сенсу. Адже виготовлення плану зонування міста передбачено відповідною програмою. Досить лише вчасно виділити кошти. Єдина причина поспіху, мабуть, може полягати в тому, що за півтора року повинні відбутись вибори до органів місцевого самоврядування.
Треба, мабуть, ще зауважити, що органи місцевого самоврядування вже три роки мають механізми не тільки знесення МАФів без ДАБІ, але і за участю ДАБІ знесення самобуду. Саме завдяки ним, Кличко в Києві майже відразу почав завзято масово зносити МАФи, а у Львові почали знесення першого самобуду — багатоповерхівки.
Взагалі попередні влади розуміли значимість для міста і його громади тієї «козирної» землі, і не чіпали заплаву. Майже… Адже проблеми «козирної» землі виникали регулярно. Як взагалі почалась забудова парного боку вул.Богуна у заплаві? Побудувався один представник міської влади, а далі, як кажуть, у народі: «поганий приклад — заразний».
Звісно, виникає запитання щодо забудови зон охорони садиби Мезенцева. Але на той момент то були не землі комунальної власності, та і садиба ще не мала статусу пам’ятки.
Взагалі місто має всього шість пам’яток архітектури, і кожна має проблеми щодо зон охорони. Безумно, щодо заплави виникають питання і щодо ну «геть доречної» будівлі рятувальної станції.
Як автором вже зазначалось раніше, одним із варіантів вирішення проблеми може бути створення до ювілейної річниці від дня народження Лесі Українки ландшафтного парку у долині річки. Під робочою назвою «Лесина колиска». У т.ч. — зі включенням до нього Парку Перемоги, старовинної липової алеї Мезенцевих та терену колишнього консервного заводу. Останнього, звісно, після остаточного оформлення його передачі місту, демонтажу конструкцій і рекультивації.
Звичайно, що «ініціатори» одразу почнуть бити на те, що то — «жива копійка» до бюджету та і все, нібито, без корупції, через аукціон. По-перше, та «копійка» — одноразова, і ніяким чином не покриває безповоротних втрат для міста та його громади. По-друге, щодо «без корупції», то кожен може зробити власний висновок…
Отож, «маємо те, що маємо…». Хтось вирішив «ощасливити» громаду нашого міста. Тобто, зробити оспівані нашою видатною землячкою «Случі рідної веселі береги» до її ювілею максимально «веселими». У центрі міста…
О.ПРОВОТОРОВ, член Національної спілки краєзнавців України