Дерева зрізають: погано чи добре?

Дерева зрізають: погано чи добре?

Тема вирубки дерев у місті часто «спливає» негативом у нашій редакційній пошті. Чесно кажучи, звертатися за коментарем до комунальників із цього питання набридло, але робимо це, бо розуміємо, що питання хвилює громаду. На жаль, не завжди «радо» нам відповідають на такі дзвінки. Незрозуміло чому, адже і комунальники, і лісівники, і журналісти роблять свою роботу.
Найчастіше отримуємо пояснення про «санітарну рубку», пов’язану із всиханням дерев від короїду, чи аварійність дерев. Аби щоразу не ходити «по колу», ми пропонуємо відповідальним службам давати офіційні повідомлення у газету «Звягель» — щоразу, коли у місті зрізають значну кількість дерев, із поясненням для громади: з якою метою?
Якщо у відповідальних служб немає часу відповісти телефоном на питання для громади, то ласкаво просимо — з офіційними відповідями на шпальти нашої газети. Нижче друкуємо листи читачів.

ШАНОВНА РЕДАКЦІЄ!
Маю надію, що ви зможете допомогти у вирішенні кричущої проблеми, що стосується ставлення сучасників до нашої природи, до того, що було створене не нами, і не нам вирішувати: бути йому чи не бути. Мова йде про молоду соснину біля річки у районі «Зелених», навпроти дамби.
У тому мальовничому донедавна місці постійно відпочивали люди — сосна створювала тінь і прохолоду на березі річки у спекотні дні. Це було одним із місць у міській смузі, де ще річка не заросла водоростями.
Було вирізано близько 70 молодих сосен. Невже нам байдуже, що залишимо нащадкам? Невже дозволимо комусь нищити природу?
Ще хотів звернути увагу мешканців на несправедливу, на мій погляд, «санітарну» рубку дерев у районі «Зелені». На вулиці Рокоссовського, за будинком №29, впродовж місяця було вирізано 15 дерев. Здебільшого, беріз. Це — сонячний бік будинку, де влітку дерева створювали комфортну прохолоду. Але вирізали чомусь їх, а суха липа як стояла, так і стоїть! Чи не криється тут власний інтерес до деревини, як сировини?

Олександр КОВАЛЬЧУК, мешканець міста

* * *

«КРИК ДУШІ»
Майже все своє життя, а мені вже немало років, я прожила в улюбленому Новограді-Волинському. Незважаючи на різні життєві негаразди, настрої (і особисті, і суспільно-політичні), у цьому місті можна було завжди знайти втіху: підеш до річки чи прогуляєшся нехитрими вуличками — і на душі настає мир і радість.
Об’їздила я чимало міст в Україні і, як тепер прийнято говорити, у країнах СНД, і у далекому зарубіжжі. Але, повертаючись додому, я неодмінно переконувалася, що ніде немає такої неповторної краси природи.
А примусив мене взятися за перо біль щодо загибелі нашого природного оазису — річки Случ. Варто проїхати по Житомирському мосту і побачити краєвиди, що нагадують фільми жахів або кошмарні сни…
Керівництво міста останніх двох чи більше скликань давно спостерігають катастрофу, що насувається у природі, але реакція у них цікава: будують абсурдні «арки» у Парку культури, якісь довгобуди, комплекси, архітектурні «шедеври», від яких недодається у місті затишку, естетики чи стилю. У період руху соку дерев починають їх пиляти, здорові дерева знищують чи обрізають, а хворі, заражені омелою, як раковою пухлиною, стоять, лякаючи своїми наростами і містян, і гостей.
Виходить, що до влади приходять тимчасові прагматики з особистими інтересами? У цьому місті вони жити не збираються? Тому немає в них бажання не те, що покращити, а принаймні, зберегти те, що залишилося від краси та величі?
Хотілося цим листом привернути увагу суспільства та держслужбовців до проблеми, до розуміння, що так далі жити не можна. Інакше скоро наше місто поповнить кількість «мертвих» міст, яких багато на пострадянському просторі.

Олена ВОВК, жителька міста

* * *

Коли верстався номер, довелося натрапити у мережі на інше звернення, до місцевого депутата: «Просим, чтобы обрезали тополя по Рыбалко, 11.
Заявление подано в отдел благоустройства. Ждем, пока тополя не распустились, ускорьте, пожалуйста! Живем в вороньем царстве — навили 15 гнезд!».
Звісно, нелегка робота у комунальників: то погано комусь, що дерева зрізали, то просять, щоб зрізали якнайшвидше… Очевидно, що у цьому питанні має бути інформованість населення, тоді незадоволення поменшає.
Підготувала Юлія КЛИМЧУК