Члени архітектурно-містобудівної ради раніше обговорювали пропозицію розмістити біля фортеці тимчасову торговельну споруду з громадською вбиральнею, адже містяни на цьому наполягають. Не секрет, що відсутність туалету на території, де відпочиває багато мешканців і туристів, істотно псує імідж міста. Тож влада розглядала можливість встановити туалет, разом із торговельною точкою, що буде його обслуговувати, між Палацом культури та багатоповерхівкою на пл.Лесі Українки, 5.
Тоді ж на сайті відділ інформації міської ради повідомив, що існують декілька ескізних пропозицій, як має виглядати територія фортеці. Є також Генеральний план та план зонування Новограда-Волинського, але в цих документах подібна торговельна точка не передбачена. «Місце, де б мали розташувати туалет і магазин, у цих документах окреслене як центральна громадсько-ділова зона, яку в перспективі комплексної забудови території планують підлаштувати під зону відпочинку», — йшлося на сайті.
Далі пропонуємо відгук місцевого краєзнавця, який з приводу цього обговорення надіслав лист і висловив свою думку, яку подаємо нижче і закликаємо містян до діалогу.
«Нагадали, що існує декілька ескізних пропозицій комплексної забудови території фортеці. Сказати, що це викликало подив — це сказати дуже м’яко. Які взагалі можуть бути плани забудови території пам’ятки архітектури? Єдиної середньовічної пам’ятки архітектури на терені міста!?
Чому робиться все, щоб знищити історичне обличчя міста? Зокрема, гранично зменшити його туристичний потенціал?
Мало того, що перетворили пам’ятку архітектури в елемент сучасної садово-паркової архітектури, надавши їй з боку замкового двору («шпацеру») певного бутафорського вигляду, то знову і знову заходить мова про забудову цієї території. На жаль, досі не оформлена документація щодо цільового призначення землі замку як історико-культурного, не виготовлено паспорт.
Не кажучи вже про те, що з грубим порушенням чинного законодавства від грудня минулого року не проведено громадське обговорення з метою врахування громадських інтересів історико-архітектурного опорного плану міста, а сам проект — не оприлюднено.
Виникає думка, що досі немає розуміння, чому саме залишки замку визнані пам’яткою і що саме складає предмет охорони цього об’єкта культурної спадщини? Тобто, «характерну властивість об’єкта культурної спадщини, що становить його історико-культурну цінність, на підставі якої цей об’єкт визнається пам’яткою».
А цінність складають саме збережені конструктивні особливості замку як бастейно-бастіонного типу замків, так і стінового-баштового типу.
Насамперед наявність ронделі (бастеї), бастіону та куртини і рову між ними. Домінуючим є саме староіталійський (бастейно-бастіонний) тип. Їх усього було лише три на Волині. Залишився один, Звягольський.
Треба частково відновлювати рів, принаймні до рівня 1929 р. (згідно з відповідними світлинами). Житлову будівлю знесли саме для цього, а не для того, щоб із приходом чергової нової влади «вбухати» там гаражі, планувати громадську вбиральню, підвищувати рівень засипки тощо.
Реновація потрібна і потрібна мінімальна. За прикладом Дубенського замку, можна наростити цеглою прилеглі до ронделі стіни, власне, рондель, до рівня принаймні 1929 р. Прибрати на ронделі декоративну бутафорську башточку ратушного типу, замінивши її на рідне шатрове перекриття та відновити бойовий хід по верху стін замість декоративних псевдомерлонів.
Через плани забудови не може не виникати питання: з якої метою має проводитися нова археологічна розвідка замку? Чи рятувально-аварійна під забудову чи архітектурно-археологічна під проведення проектно-вишукувальних та реставраційних робіт? Адже перша археологічна розвідка проводилася 30 років тому археологом Б.А.Звіздецьким, за участі автора цих рядків. Її результати давно введені у широкий науковий обіг.
Проектом 30 років тому передбачалася і ревіталізація. Шляхом влаштування в ронделі кафе, але проект передбачав прибудову до комплексу. Це все було вчасно зупинене тодішнім мером М.І.Мартинюком. До того ж, через відсутність запасного виходу, проти виступили пожежники. Звичайно, що для будь-якої ревіталізації необхідним є виготовлення відповідної науково-проектної документації.
Проблема реновації та ревіталізації пам’ятки архітектури замку тісно пов’язана з проблемою іншої пам’ятки — колишнього кінотеатру ім. Щорса. Поєднує їх ставлення в місті до пам’яток архітектури.
Це, на мою думку, засвідчили події на останній сесії міської ради. Враження таке, що в місті залишилось дуже мало звяглян, на відміну від «звягельчан». Себто тих, що чи то «понаїхали», чи то «поназалишалися», але так і не стали звяглянами… Бо, мабуть, не можуть оцінити значення культурної спадщини міста? А якщо глянути на те, що твориться на вул. Богуна, то деякі поводять себе взагалі, як «окупанти».
Отож на сесії, на мою думку, — дешевий популізм та войовнича некомпетентність, «одвічна політична боротьба містечкових групових та особистих інтересів».
Дороги, ремонти комунальних установ та комунікацій — це важливе питання, а збереження культурної спадщини, історичного обличчя міста, його унікальних ландшафтів — з іншого ряду,не менш важливе! За існуючого підходу все це можемо втратити назавжди.
Бо, дивлячись на останні події щодо пам’яток архітектури, важко не помітити, що все обертається навколо кафе і ресторанів. От і новий проект на прибудинковому терені будівлі на площі Лесі Українки, 7 візуально впливатиме на пам’ятку.
Трохи більше 30-ти років тому все було по-іншому. Мабуть, то були єдині суботники на замку, куди місцева молодь виходила із задоволенням. Згодом десятки, якщо не сотні людей на вихідних долучалися до розкопок клубу «Фортеця», що проводилися під науковим керівництвом археолога Б.А.Звіздецького.
За останніми даними, історія міста налічує тисячу років, але на сучасному місці як Звяголь — воно лише з 1507 р., і починалося саме з розбудови замку. Залишки замку є єдиним матеріальним свідченням і свідком величезної історії міста. Замок — історичне ядро сучасного міста. Маємо бережно ставитися до нього і підтримувати в належному поважному статусі. Те саме стосується інших місцевих пам’яток».