— Грицько Оверкович Малахольний?
— Так, я.
— Здрастуйте!
— Доброго дня! Хто ви?


— Галина Степанівна Дятлик. Ваша електоратка. Дізналася, що ви на «Прямій лінії». Поради роздаєте вашим виборцям. Безплатно. Ось і дзвоню вам.
— Слухаю вас.
— Жити важко стало…
— А кому зараз легко, шановна Дятел?
— Дятлик.
— Та ото ж.
— То як же жити? Як комуналку платити?
— Кредит беріть.
— Пенсіонерам не дають.
— Ну, а собаку маєте?
— Еге.
— Породиста?
— Еге.
— То продайте її! І розрахуєтеся за комуналку!
— Шкода собаки.
— А що робити?
— І що робити… І собака стара, як я, корчака трухла.
— А ви пса підмалюйте. Причешіть. Локони накрутіть. Підпудріть. «Шанеллю» побризкайте...
— І ви купите?
— Я… ні. Я собак боюсь. Я взагалі всього боюсь…

— Алло! Алло! Алло! Ал…
— Та слухаю!
— Малахольний на дроті?
— Так. Грицько Оверкович. А ви хто?
— Дід Петро.
— І що вам треба?
— Що, що… Як і всім… Біда з цими тарифами. І платіжками.
— А собака у вас є?
— Іздох минулого року.
— Ну, може, корова у вас є?
— Немає.
— А коняка?
— І коня нема.
— А що ж у вас є?
— Кіт є.
— Ну от…
— І він на ладан дихає.
— Може, лопата у вас є?
— Лопата є.
— То садіть город!

— А у вас що є?
— Дід.
— Нуууу…
— І хто його купить?
— А поруч нема бабки самотньої?
— Пропонувала їй. Не хоче мого старого опудала. Їй — вісімдесят, а корчить із себе дєвочку!
— А може, у вас корова, порося…
— Яке порося, порося! Я на поверхах живу. На дев’ятому. І ліфт не працює. То яка в біса свиня?..

— Вас турбує Поліна Іванівна Вусик. У мене тільки є хом’ячки.
— О! Вони ж плодяться, як дурні! Розмножуйте! І — на базар! І — в касу! І все в порядку!

— Хто там наступний?
— Алло! Товариш Малахольний?
— Слухаю вас, пан…
— Ага. Пан. Пани! Що вже зняли й штани!
— В смислі?
— У мене тільки миші є. У сараї.
— А хом’яки мишей їдять?
— Вам видніше, товаришу Малахольний.
— Пропозиція є. Міняйте мишей на хом’яків. У Поліни Іванівни Вусик. І підключайтесь також до бізнесу. Хай щастить!

— Кажу зразу: нічого в мене немає! Ні живого, ні…
— А метал?
— Брухт чи що?
— Еге.
— Вила є. Трійчатки. Ви де живете, доброчинцю?
— До побачення…

— Алло! Шановний пан Малахольний?
— Він. Ви хто?
— Дід Мазай.
— Як там із зайцями справи?
— Усіх виловив. І всіх продав. І все одно не вистачає. На платіжки.
— А човен є?
— Та є латаний-перелатаний.
— Ловіть рибу…

І почалося…
Після тієї «Прямої лінії». Собаки з котами бояться на вулицю вийти. А якщо вони запідозрюють, що їхні хазяї хочуть їх на «газ пустить» або на що інше, як нову грошову одиницю ПЕСо, то втікають світ за очі!
Он днями в Поліни Іванівни Вусик хом’яки з оселі зникли.
А із сараю того пана, що «зі штанами», всі миші драла дали!
А вчора дід Мазай повідомив, що в річках риба почала зникати! Раки... Жаби…
А тут ось і ЗМІ повідомило, що з лісів почали втікати вовки, лисиці, олені…
А з гірських масивів Карпат накивали лапами кілька бурих ведмедів, що якимось дивом ще там бродили.
Фауна в небезпеці…