«Він зміг випередити свій час…»
Він ніс нам світло. Був художником, мрійником та умів захопити своєю мрією оточуючих: рідних, друзів, колег. Був доброю людиною і міг прийти на допомогу незнайомцям, які потребували. Був діловою людиною, стояв у витоків підприємництва в місті. Був другом, колегою і керівником, близьким, душевним, розумним, талановитим.
Був, був, був… На жаль, минає вже п’ятнадцять років, коли вперше пролунало це сумне слово про Дмитра Пилиповича Розгона. Нашого друга, колегу, керівника, чудового чоловіка, якого не вистачає понині, хоча минуло вже стільки часу — 15 роковини пам’яті.
Дмитро Пилипович Розгон (1961-2005) з 1984 року працював методистом міського Палацу культури, з 1986 р. — завідувачем методичним кабінетом, художнім керівником міського Палацу культури ім.Лесі Українки, а з 1987 р. до 1990 р. був його директором. З 1990 року — генеральний директор Творчо-виробничого об’єднання культури і дозвілля «Звягель», що мало в основі благородну мету — за допомогою підприємництва підтримувати й розвивати культуру в місті.
Дмитро Пилипович, завжди переповнений творчими ідеями й задумами, надихав та підтримував творчі ініціативи підлеглих. Недарма роки його керівництва вважаються роками розквіту Палацу культури та всіх місцевих установ культури. Він стояв у витоків багатьох починань, які згодом склали славу Новограда-Волинського в якості одного з культурних центрів України.
За своє творче життя Дмитро Розгон встиг реалізувати багато творчих задумів. Утім безліч мрій та планів не здійснилося… І зараз, коли на відстані часу згадуємо цю талановиту постать, то ясно бачимо, що він зміг випередити свій час, був людиною майбутнього.
Він залишається в наших серцях, наших спогадах світлою, талановитою, оптимістичною людиною. Пішовши з життя занадто рано, не реалізувавши увесь свій творчий потенціал, але залишивши по собі світлу пам’ять. Пам’ятатимемо завжди.
Був, був, був… На жаль, минає вже п’ятнадцять років, коли вперше пролунало це сумне слово про Дмитра Пилиповича Розгона. Нашого друга, колегу, керівника, чудового чоловіка, якого не вистачає понині, хоча минуло вже стільки часу — 15 роковини пам’яті.
Дмитро Пилипович Розгон (1961-2005) з 1984 року працював методистом міського Палацу культури, з 1986 р. — завідувачем методичним кабінетом, художнім керівником міського Палацу культури ім.Лесі Українки, а з 1987 р. до 1990 р. був його директором. З 1990 року — генеральний директор Творчо-виробничого об’єднання культури і дозвілля «Звягель», що мало в основі благородну мету — за допомогою підприємництва підтримувати й розвивати культуру в місті.
Дмитро Пилипович, завжди переповнений творчими ідеями й задумами, надихав та підтримував творчі ініціативи підлеглих. Недарма роки його керівництва вважаються роками розквіту Палацу культури та всіх місцевих установ культури. Він стояв у витоків багатьох починань, які згодом склали славу Новограда-Волинського в якості одного з культурних центрів України.
За своє творче життя Дмитро Розгон встиг реалізувати багато творчих задумів. Утім безліч мрій та планів не здійснилося… І зараз, коли на відстані часу згадуємо цю талановиту постать, то ясно бачимо, що він зміг випередити свій час, був людиною майбутнього.
Він залишається в наших серцях, наших спогадах світлою, талановитою, оптимістичною людиною. Пішовши з життя занадто рано, не реалізувавши увесь свій творчий потенціал, але залишивши по собі світлу пам’ять. Пам’ятатимемо завжди.
Громада міста
Коментарі відсутні