Зайшов до магазину.
Хто — у масці, хто — без неї.
Опецькуватий гевал із пикою, схожою на свинячу, купував спиртне. Глипнув на мене сизими очима й скептично мовив:
— Що, бацила?
Це така була його реакція на мою маску.
Я промовчав.
Його стрункіший напарник по похміллю щось шепнув низькорослому товстуну. І вони перейшли до іншого відділу торгової точки.
Опецькуватий і там знайшов чергову «жертву». Бабцю. Вона також була в масці.
— Що, бацила?
— Пішов під три чорти, малахольний! — нервово відпарирувала старенька.
Гевал вирячився. Кинув:
— Сама… це… як його…
— Я тобі, придурок, зараз гулю вгулюю! — верескнула бабця і схопила з ящика чималеньку цибулину.
Напарник знову шепнув колезі по чарці:
— Не лізь. Небезпечна бабулька. Її тут усі бояться. Може й стрельнуть.
— Чим?! — ще більше здивувався гевал.
— Вона, кажуть, у якихось органах працювала.
Вони купили кілька «сосок», сайку й вивалилися з магазину.
Йду. Знову той, пришелепкуватий. Із-за дерева (напарника вже не було):
— Що, бацила?
І такий агресивно налаштований.
Однак пройшов повз.
Не потрібно чіпати оте, що…
Ну, ви зрозуміли, що…
Відійшов недалеко. Почув гальма якогось авто. І голос опецькуватого:
— Що, бацила? А чого ви такі чорні? І чого в масках? Випити є?
— Є, — відказав один із «чорних» і відкрив дверцята автівки. — Прошу!
Гевал різко почав тверезіти.
Та вже було пізно.
До відділку поліції було недалеко…