«Із вашим земляком, генерал-лейтенантом Петром Михайловичем Литвином, доля звела мене влітку 2014-го року, коли на Сході нашої країни точилися запеклі бої з російським агресором. Приводом для знайомства стали обставини та бойові завдання, що вимагали діяти безпосередньо під керівництвом командира сектору «Д» (цю посаду обіймав Петро Михайлович), з метою ведення протидиверсійних дій у районі розташування штабу та супровід генерала під час його робочих візитів у розташування наших військ на передових позиціях.
За родом своєї діяльності я ніколи не спілкувався з військовими командирами такого рангу, але одразу було помітно, що Петро Михайлович уміє організовувати масштабне планування в умовах швидкозмінної обстановки та своєчасно здійснювати заходи щодо виконання. Особисто мене вражало, що він приділяв настільки багато часу вивченню реального стану справ у підлеглих підрозділах. Не виникало жодних питань, до яких командувач проявив би поверховість чи байдужість. Попри несприятливі умови оперативної обстановки, попри підступні дії збройних сил Російської Федерації, які застосовували артилерію зі своєї території.
Він був для особового складу прикладом стійкості духу, дисциплінованості. Навіть під час найбільш напружених, емоційних моментів залишався ввічливим і справедливим у ставленні до підлеглих, поєднуючи це з вимогливістю та принциповістю. Під час відвідування наших підрозділів на передових позиціях завжди вникав у питання побуту військовослужбовців, особисто сприяв вирішенню питань забезпечення їх захищеності, залучаючи всі можливі ресурси.
21 липня 2014 року, коли російські війська масованим артилерійським вогнем обстріляли розташування командного пункту сектору «Д», Петро Литвин був на командному пункті. Разом із підлеглими мужньо переносив ці події в окопах. Одна з ракет влучила в його робоче місце, але після ураження противником Петро Михайлович не втратив керівництва підлеглими. У взаємодії з офіцерами штабу організував злагоджені дії, що дозволили вивести військовослужбовців з-під повторного удару.
Коли 24 серпня 2014 року російські війська масовою навалою вдерлися на територію нашої країни, генерал продовжував керувати розрізненими підрозділами. Багато з них на той час уже втратили боєздатність. До останнього Петро Михайлович не покидав командного пункту сектору — прикладав усіх зусиль на організацію відходу наших підрозділів.
Багато громадянського населення, яке ретельно відслідковувало ситуацію на Сході країни, піддалося на провокації — результат проведення масштабної інформаційної операції противника проти керівного складу ЗСУ та, зокрема, генерал-лейтенанта Литвина. Не лише цивільні повірили в інформацію про командувача (буцімто разом зі своїм особовим складом тікав із позицій), але й багато військовослужбовців. Доводилося пояснювати, що наші війська продовжують здійснювати опір, незважаючи на недостатнє забезпечення, що керує цим процесом генерал-лейтенант Литвин. Він перебував в епіцентрі подій та робив усе можливе, щоб звести втрати до мінімуму. Одразу потому забезпечив відведення підрозділів на відновлення боєздатності.
Розглядаючи політичне життя вашого краю, що є типовим майже для всієї країни, хочу зазначити: курс на нові обличчя, запропонований на попередніх виборах, не дав очікуваних результатів. Розвиток громади має бути спрямований на компетентність, професіоналізм, досвід. Упевнений, що ці якості, поєднані в Петрові Михайловичу з любов’ю до рідного краю, принесуть процвітання вашому славному місту».