РОЗДУМИ ДЕПУТАТА МІСЦЕВИХ РАД ЧОТИРЬОХ КАДЕНЦІЙ МИНУЛИХ РОКІВ ТАМАРИ ШОСТАК
Переглядаючи матеріали передвиборчих програм кандидатів на посаду мера та депутатів до міської ради, яких нараховується декілька сотень, виникає думка про те, скільки в місті щирих і доброзичливих осіб, які бажають нам, виборцям, кращого життя.
Хвилює лише одне: це рішення вони приймали заздалегідь? Чи ознайомилися потенційні депутати із законом України про місцеве самоврядування? Чи прочитали хоча б одну книгу про те, як навчитися керувати?
Із числа прізвищ когось я знаю особисто, знаю їх ділові якості, відповідальність за їх обіцянки, але величезна кількість для мене не знайомі, і надати оцінку їхнім діловим якостям важко. Звідки з’явилися також партії й об’єднання, про які ми раніше не чули? І на який термін існування, якщо в останні роки про їх нічого не було відомо? І як прості мешканці міста й приєднаних сіл розберуться в цих прізвищах, які я не називаю з етичних міркувань?
Чи знають кандидати, що робота мера та депутатські обов’язки — це важка цілодобова і не завжди вдячна робота? Ідуть вони за покликом душі чи по ті бюджетні кошти платників податків, що в останні роки виділяють для роботи на виборчих округах? Чи мають право робити свою політичну кар’єру за громадські кошти? Критикують, «знають», як вирішити те чи інше питання всі, а допомогти нема кому…
Виконуючи свій громадянський обов’язок в останні роки, багато разів була на прийомах, сесіях і депутатських комісіях, але через некомпетентність чи небажання, порозуміння я не знаходила.
Непоодинокі випадки, коли виборці не знали в обличчя і не могли знайти депутата свого округу. Після звернень до міської ради нас відправляли до депутата, а депутата шукали через Інтернет. Протягом п’яти років каденції деякі депутати жодного разу не прозвітували про проведену роботу (куди були використані кошти). А те, що певні депутати не взяли участі в 66,7% пленарних засідань та 73% засідань депутатської комісії, нікого не хвилювало. І навіщо такий депутат, відповіді я так і не отримала.
Найважливішим питанням у роботі мерії та депутатів є забезпечення життєдіяльності міста. Насамперед це — безперебійне водопостачання (у пам’яті — погодинна подача води), але поза увагою в передвиборчих програмах залишається облаштування місць водозаборів, комплексне зачищення русла річки Случ та берегів (водночас будуть ліквідовані незаконні скиди стічних вод від приватного сектору).
Будівництво дамби нівелює природну швидкість течії річки, унаслідок застою будуть утворюватися гниючі озерця… На жаль, органи місцевого самоврядування не знайшли 1 млн грн для впорядкування споруд ІІ підйому, на яких вода забирається з верхніх горизонтів, де плавають гуси.
Також нікого не хвилює факт необхідності заміни 40 км каналізаційного колектора, збудованого ще в 1938 році.
Коли було перевиконання бюджету минулих років, про це ніхто не згадав, проте кошти пішли на заохочувальні виплати працівникам міської ради, їхнє грошове забезпечення перевищує зарплатню бойових командирів, які сьомий рік знаходяться в зоні бойових дій.
Некомпетентність працівників міської ради при мовчазній згоді депутатів призвела до того, що при приватній забудові мікрорайону «Морське» прямолінійна забудова вулиць перетворилась у тупикову, не були дотримані зони обслуговування інженерних мереж, збудовані на них гаражі та сараї створили загрозливу ситуацію під час можливих аварій.
На жаль, поза увагою мерії та депутатів залишилися численні звернення голови УТОС (спілка сліпих) про встановлення на перехрестях із найбільшим рухом транспорту світлофорів із метрономами, вартість яких на все місто — близько 100 тис. грн. Гинуть діти, гинуть люди похилого віку, ходять тисячі людей із вадами зору…
А чи знайомі кандидати в депутати зі статтею 10 Закону про національну безпеку України, відповідно до якої на депутатів покладається контроль і співпраця із військовими формуваннями. Під час моїх звернень щодо цього питання підтримки я не відчула, депутати проголосували за пропозицію зацікавлених осіб, а не за клопотання командира гарнізону. Так, із 1 млн грн на ремонт огорожі проголосували виділити лише 400 тис. грн, із 8,5 млн грн на ремонт покрівлі боксів спромоглися проголосувати лише за 2 млн грн.
А як ми будемо зустрічати наших захисників при поверненні додому, які слова поваги і вдячності буде говорити міська влада нашій героїчній «тридцятці», коли на вкрай необхідні заходи в них немає коштів?
Звертаю увагу громади міста, майбутніх мерів та депутатів на те, що одним із провідних бюджетоутворювальних структур є військовослужбовці, які, знаходячись у зоні бойових дій, залишаються найбільш стабільним платником податків. Близько 100 млн грн у рік надходить від військових до місцевого бюджету, проте на їхні необхідні потреби грошей немає, а збільшити до 30 млн грн суму на утримання апарату міської ради кошти є. І пропозиції деяких депутатів обмежити фонд заробітної плати до 25 млн грн підтримки не знайшли.
На двадцять дев’ятій сесії міської ради (20.12.2018 року) рішенням №625 депутати затвердили програму «Про шефську допомогу військовим частинам». Більш безграмотної програми я не зустрічала, її навіть ніхто не читав, і розробників не знайшла. То чи готові наші шановні мери та депутати захистити і підтримати наших героїв?!
Шановні виборці, на прикладі вищенаведених фактів я довела вам, наскільки серйозно та відповідально треба віднестися до виборів, до свого майбутнього депутата та мера міста.