ІДЕ ПО ЖИТТЮ З ЛЮБОВ'Ю

ІДЕ ПО ЖИТТЮ З ЛЮБОВ'Ю

Поезія — це друга реальність, створена із почуттів, краси, музики і мудрості. Поезія допомагає нам зрозуміти себе і світ, допомагає зберегти душу чистою, серце небайдужим, а головне — вижити у скрутні часи.
Цим критеріям відповідає поезія Анатолія Клюска. У кожного автора свої принципи розуміння подій чи речей. У Анатолія — своя синь горизонту, своя висота неба і глибина душі. Людина дорослішає не роками, а думками. Можна прослідкувати за книжками поезій Анатолія Клюска, як мудрішає він.
Першою збіркою «Тридцять три» у 1997 році Анатолій заявив про себе як вдумливий і цікавий автор. Друга його збірка «Дике поле» побачила світ у 2001 році і одразу привернула увагу земляків — любителів поезії.
Кажуть, коли світ розколюється навпіл, тріщина пролягає через серце поета. 2004-2005 роки. В країні вирує активне життя. Анатолій відгукнувся збіркою «Хроніка української революції». Можна поділяти чи не поділяти його політичні уподобання — це справа кожного. Але в одному не можна сумніватися: він щирий Українець, патріот своєї зболеної Батьківщини. І ця його висока громадянська позиція заслуговує на повагу. Адже скільки навкруги людей, котрі потонули у морі байдужості чи просто зневіри. Скільки навкруги зайнятих тільки своїми проблемами, їх турбує лише особисте збагачення. Анатолій, маючи свої проблеми і турботи, допомагає, як вчили не проходити повз чужу біду його батьки Ганна Яківна та Олексій Анатолійович, котрі виховали шестеро дітей, та бабуся, яка підняла на ноги дев'ятеро діточок.
Про все це йшлося на творчому вечорі Анатолія Клюска, який підготувала та провела Софія Олександрівна Перехожук, провідний бібліотекар відділу обслуговування. Дух чистої джерельної любові та творчості витав у залі районної бібліотеки ім. Лесі Українки, де такі зустрічі з видатними людьми краю стали вже доб-рою традицією. Цього разу тут зібралися рідні та друзі Анатолія. Приємно здивував дует його рідної тітоньки Зої Яківни та її чоловіка Уляна Уляновича, який прикрасив це чудове дійство піснями на слова Анатолія Клюска. Вони напам'ять цитували поезії свого племінника. А з якою ніжною материнською любов'ю та щирою теплотою розповідала Ганна Яківна про шкільні роки Анатолія, про його перше і одне-єдине кохання до Тамари, що зародилося ще в третьому класі. Мама Анатолія була їхньою вчителькою у Великому Молодькові. Тамара діждалася Анатолія з армії, стала йому вірною люблячою дружиною. Майже всі поезії Анатолія освячені коханням до Тамари — його кароокого Дива. Недаремно він, готуючи нову збірку поезій, дав їй назву «Філософія кохання». Будуть в цій збірочці і гучні слова поета на захист рідної мови та єдності української нації. Буде цикл поезій, сповнених ніжної та вірної любові до батьків, рідних, коханої, любові, що дає силу, наснагу і натхнення поетові, котрий розкриває перед нами свою душу і серце, примушує бути небайдужим до долі рідної України.
Ліна НАУМЕЦЬ