Шановна редакціє! Не хочу називати свого прізвища, бо місто у нас маленьке, всі один одного знають, а тому просто назвуся Іриною. Цього року мій син пішов до школи, і вже почалися проблеми з однокласниками. Він у мене дуже «домашня» дитина, і йому важко прижитися в колективі, не вміє за себе постояти. Хлопці над ним насміхаються, обзивають, штовхають на перервах, а син просить нічого не говорити вчительці, щоб не казали, що він ябеда. Мені болить серце за свою дитину — що робити, підкажіть, будь ласка.
Ось такого стривоженого листа ми отримали і попросили відповісти на нього практичного психолога Світлану ЛУЦЕНКО:
— Початок навчання в школі — дуже відповідальний момент як для дитини, так і для його мами. Це, фактично, перший крок у доросле, самостійне життя. І це — перші серйозні труднощі, які доведеться долати дитині.
Крім усього іншого, школа для дитини — це місце, де вона вперше залишається на якийсь, нехай недовгий, час без нагляду дорослих, разом зі своїми однокласниками. Але, як бути, якщо відносини з однокласниками не складаються? Якщо інші діти — це не друзі і товариші, а джерело тривоги і, навіть, небезпеки?
Проблема насильства в школі нині постала особливо гостро. І всім батькам необхідно задуматися, що можна зробити, щоб уникнути дитячих конфліктів. Перш за все, необхідно звернути увагу на обстановку в сім’ї. Найчастіше жертвою насильства в школі стає дитина, у чиїй родині часто трапляються сварки, де звичним є спілкування на підвищених тонах. Діти, котрі ростуть в таких умовах, засвоюють таку модель поведінки як стандартну і автоматично переносять її на нове середовище, що істотно ускладнює спілкування.
Якщо в сім’ї владні, авторитарні батьки, котрі повністю пригнічують волю своєї дитини і приймають за неї всі рішення, то така дитина також потрапляє в категорію учнів, котрі найчастіше піддаються глузуванню і навіть штурханам однокласників.
Тому насамперед зверніть увагу на те, яка атмосфера всередині сім’ї. Може бути, що саме це стало передумовою для непростих взаємовідносин вашої дитини з однокласниками.
Однак найчастіше конфлікти трапляються і у школярів з благополучних сімей, особливо, якщо ваша дитина відрізняється від інших дітей зростом, вагою, нестандартною зовнішністю, або ж просто певними рисами характеру і поведінки. Тож, можливо, ваш син занадто маленький чи занадто високий, занадто повний або занадто худий, рудоволосий, «очкарик», занадто сором’язливий або дуже чутлива дитина.
Як же протистояти дитячим конфліктам у школі та допомогти дитині?
Багато хто з батьків у такій ситуації пропонує дитині впоратися самостійно. Якщо це лише дрібний конфлікт із кимось з однокласників, що не призводить до серйозних наслідків, — це може бути дійсно непоганий метод. Однак, якщо проблема значно глибша, то дитина знаходиться в протистоянні з великою групою дітей або з усім класом, без допомоги батьків і вчителя їй не обійтися.
Буває і зворотне рішення — піти і врегулювати конфлікт самим. У такій ситуації батьки можуть відчитати хуліганів, що призводить до негативних наслідків: кривдники починають загрожувати своїй жертві розправою за повідомлення про конфлікт батькам. Спроби розібратися в ситуації з батьками кривдників теж найчастіше ні до чого не призводять.
Психологи в цій непростій ситуації радять навчити дитину захищати себе самостійно. Причому, мається на увазі не фізична сила, тому що силові методи зазвичай виявляються неефективні проти морального насильства. Хоча, безумовно, іноді заняття спортом можуть стати кращим виходом: наприклад, якщо вашу дитину дражнять через зайву вагу то, заняття спортом можуть допомогти розвинути силу, спритність, схуднути і набути впевненості в собі. Але найголовніше — навчити дитину поважати себе як особистість. Тільки в такому випадку вона зможе змусити оточуючих поважати себе, і в цьому ви теж повинні допомогти сину.
Дитина усвідомлює свою індивідуальність через усвідомлення себе «таким, як усі». У цьому сенсі іноді корисно прислухатися і зробити так, як хоче малюк: якщо дитину бентежить щось із його речей, одягу, і він хоче, щоб було «як у хлопців», — спробуйте зробити так, як він хоче — швидше за все, це додасть йому впевненості в собі. Але це не означає, що потрібно виконувати всі забаганки, у всьому повинна бути міра.
Допоможіть вашій дитині подружитися з однокласниками. Розпитайте його, в які секції, гуртки ходять його нові товариші. Може, вашого сина зацікавлять якісь із них. Це відмінний привід здружитися з іншими дітьми на основі спільних інтересів. Також заохочуйте спілкування дітей поза школою, можливо, варто запрошувати час від часу деяких хлопців до себе додому. Особливо добре зближують дітей загальношкільні або класні заходи. Проконтролюйте участь вашої дитини в таких заходах.
Саме батьки можуть найкраще навчити дитину спілкуванню з однолітками, дати їй модель правильної поведінки, навчити постояти за себе і дати відсіч. Але не варто вирішувати всі конфлікти самостійно. У складних ситуаціях, коли дитина стала «білою вороною» у класі, має сенс залучити до вирішення проблеми вчителів, класного керівника і психологів. Спільні зусилля обов’язково приведуть до успіху, і ваша дитина стане повноцінним членом колективу, знайде собі друзів і комфортно почуватиме себе в школі.