Мова кожна — джерело творчої духовності; це той запас генетичної сили й краси, що його народ передає тобі, щоб ти був, щоб не став німим, безголосим.

Мовленнєва діяльність займає особливе місце в системі життєвих функцій, бо є фундаментом мислення, регулятором поведінки і виконує соціальну функцію мовлення, а також забезпечує адаптацію людини до навколишнього середовища. Ось чому її порушення може призвести до негативних наслідків для становлення особистості. Найбільш тяжким розповсюдженим розладом мовлення є заїкання.
Заїкання — досить поширений недолік, при якому порушується темп і плавність мовлення. Виникненню заїкання сприяє низка факторів, зокрема: неправильне виховання у сім’ї, сильний стрес дитини, конфліктні ситуації, фізичні покарання.
До цього часу не існує єдиного погляду на етіологію заїкання. Разом із тим, усі дослідники погоджуються, що при появі заїкання мають значення певні фактори. Серед них — певний вік дитини, стан центральної нервової системи, індивідуальні особливості протікання мовленнєвого онтогенезу, особливості формування функціональної асиметрії мозку, наявність психічної травматизації, генетичний фактор.
Вказані причини викликають різні паталогічні зрушення, призводять до затримки мовного розвитку, а як наслідок — сприяють появі та розвитку заїкання. При заїканні, як правило, відсутня специфічна поодинока причина, що викликає дану мовленнєву патологію, оскільки для цього є необхідним поєднання декількох факторів.
У сучасній теорії та практиці логопедії виділяють дві групи симптомів, які знаходяться у тісному взаємозв’язку: біологічні (фізіологічні) та соціальні (психологічні).
До фізіологічних симптомів відносять мовленнєві симптоми, порушення центральної нервової системи та фізичне здоров’я загальної та мовленнєвої моторики. До психологічних: мовленнєві запинання та інші порушення експресивного мовлення, феномен фіксації на дефекті, логофобії, виверти та інші психологічні особливості.
У світі потерпає від заїкання 1,5% дорослих і 2% дітей. Ця вада мовлення заважає людині обрати улюблену професію, розкрити творчий потенціал, знайти щастя в особистому житті тощо. Заїкання ­часто формує негативні риси характеру: нерішучість, невпевненість у власних силах, залежність від оточення. Тому лікування заїкання треба розпочинати якомога раніше, тобто відразу після його виникнення. Кваліфікована своєчасна та ефективна допомога дітям із заїканням має не тільки медико-педагогічне, а й соціальне значення.
Найчастіше заїкання виникає у дитячому віці на фоні раннього психологічного і мовленнєвого розвитку, емоційної нестійкості, неврологічних змін. Якщо недоліки мовлення не виправлені у дошкільному періоді, то з перших же днів перебування дитини у школі логопед і вчитель повинні переконати дитину та її батьків у необхідності та доцільності систематичних логопедичних занять, лікуванні у стаціонарних або амбулаторних умовах.
Співпраця логопеда, психіатра, невролога та психолога при своєчасному застосуванні сучасних комплексних медико-педагогічних методик дає позитивні результати.
Крім традиційних напрямків, у логопедичній корекції (формування техніки мовлення, постановка дихання, робота над подоланням порушень основних компонентів мовлення, артикуляцією) застосовуються різноманітні сучасні комплексні методики, що допомагає досягнути позитивних результатів.
Заїкання — це тяжке захворювання, проте воно піддається корекції — за умови своєчасного звернення до спеціалістів та початку реабілітаційних заходів у ранньому дошкільному віці та на ранніх етапах появи цієї складної мовленнєвої проблеми.
Найважливіші поради для батьків:

• створити умови виняткового спокою для дитини, перевести її тимчасово на так званий «режим мовчання» (необхідна максимальна розгрузка на психологічну та мовленнєву сферу дитини);


• спілкуватися з дитиною лише при винятковій необхідності та лише шепітною мовою, говорити небагато, спокійно, повільно, плавно;


• не допускати перенавантаження, протипоказана участь дитини у збуджуючих і галасливих іграх;


• не допускати наслідування іншими дітьми неплавного мовлення вашої дитини;


• дотримуватись точного режиму з денним відпочинком та сном;


• дитину потрібно оберігати від сильних вражень.

Корекція заїкання — досить складний і довготривалий процес, що у переважній більшості випадків має здатність рецидивувати. Тому слід памятати, що заїкання піддається корекції лише на початкових стадіях комплексної медико-педагогічної реабілітації та за умов виконання усіх рекомендацій компетентних фахівців. Цьому порушенню легше запобігти, аніж його виправляти!