Суд в лісі скаргу розглядав,
Бо кожен правдоньку шукає…
На Зайця Тхір доноса написав:
Вухань авторитет Гаранта підриває;
Злодюгою Ведмедя називав,
Який хапуг в Звірраді захищає,
Міжгір’я, яр — родині відбайтав,
Та мед громади з пасіки тягає!
Ведмідь до суду довідку подав,
(Бо в лісі демократію цінили):
Міжгір’я доньці Лев подарував,
А мед в мій вулик дикі трутні наносили!!!
В суді, звичайно, Зайця допитали,
(Презумпція ж законом ще була).
Вовки за вуха Вуханя тягали
І пенделів отримав від Осла!
— Пробач, Ведмедю! —
Заєць белькотів.
Я вік тобі служити стану,
Не пам’ятаю, що я говорив,
Нанюхавшись і хмелю, і дурману!
— Ах ти нікчема і холуй!
Ведмідь до Вуханя волає,
— До суду, голодранцю, апелюй,
Громада тобі присуд призначає!
Біда тебе нічого не навчила…
Та Заєць був до чесності педант:
— Громада лісу — то велика сила,
А першу скрипку грає тут…Гарант!
Мораль по лісу дзигою гуляє:
На злодію вже шапка не горить,
Козел-суддя всім вироки читає,
Які йому підсовує… Ведмідь!!!