Хорошій людині — пам’ять вічна...

26 лютого перестало битися серце дорогої дружини, матері, бабусі Валентини Григорівни МИРОШНИЧЕНКО

На душі — біль, жаль і сум. Тебе немає і більше вже не буде... Та пам’ять про тебе вічно житиме в наших серцях. Царство Небесне і вічний спокій тобі, рідненька. Хто знав, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть.

Вічно сумуючі чоловік, донька, син, онуки, рідні, друзі

Словами не висловити, слізьми не виплакати наше горе...

27 лютого перестало битися серце дорого чоловіка, батька, дідуся Володимира Адамовича ЯКИМЧУКА

Ніколи не забудемо твоєї доброї душі і щирого серця, твоїх милих і лагідних очей. Ти був прекрасною людиною, хорошим чоловіком, лагідним батьком, добрим дідусем. Сум і печаль наші — вічні. Образ твій у нашій пам’яті залишиться на все життя. Земля тобі пухом.

Вічно сумуючі рідні

4 березня минає 5 років, як жорстока хвороба забрала життя дорогої нашої куми і хрещеної Лілії Іванівни ЗАРЕДІНОЇ

Хай пошле Господь Вам Царство Небесне та вічну пам’ять. Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть.

У вічній скорботі кума Валя, хрещеник Саша

Не вистачить сил, не вистачить сліз,

Щоб пережити біль утрати.

Велике горе нам приніс

Печалі день й скорботи дата...

7 березня — 2 роки, як пішов у вічність наш коханий, рідний, дорогий, незабутній чоловік, батько, син Петро Олексійович ПРОХОР

Ти назавжди залишився у нашій пам’яті, серцях та душах світлим променем тепла, доброти та любові. Царство тобі Небесне та вічний спокій. Хто знав, — згадайте та пом’яніть добрим словом та тихою молитвою.

У вічній скорботі дружина, діти, вся родина

12 років тому, 28 лютого, пішов з життя Василь Іванович МІСЮРА

Мудрий керівник, чуйна та добра людина. Сильний, вольовий, люблячий чоловік. Хто знав і пам’ятає, — пом’яніть.

Завжди сумуючі рідні та друзі

6 березня — 10 років, як обірвалося життя найдорожчої людини, чоловіка, батька, дідуся Миколи Опанасовича МАРЧУКА

Сумуємо, пам’ятаємо.

Рідні

5 березня — 3 роки, як пішов у вічність Володимир Іванович ДЯЧЕНКО

Кажуть, Бог забирає найкращих. Минають дні тяжкої скорботи і печалі, як тебе немає з нами, як відлетів ти у далі неземні, залишивши нам на згадку спогади та смуток. Не стирається рана в наших душах. Ти був для нас опорою, порадником, гарним батьком, хорошим чоловіком. Весь час турбувався про нас, забував думати про себе. Спасибі тобі, рідненький, за турботу, життєву мудрість. Пам’ять про тебе — завжди з нами. Вічного тобі життя у Царстві Небеснім та спокою твоїй душі.

Дружина, діти, внучка

А ты стоишь перед глазами — живой, с улыбкой на устах…

5 марта — год трагической смерти Валентина Леонидовича ЗАГУРСКОГО

Нет, не смирюсь

До самой смерти

Со страшной ношей бытия,

Что раньше матерей

Уходят дети,

Что умер ты, сынок,

А я жива.

Душа кричит, зовёт, Но нет ответа.

Ты ушёл — вернуть тебя

Не в силах мы, сынок.

Кто знал, — вспомните,

Кто вспомнил, — помяните.

Горячо любящие твои родные

Є сила, що може забрати з життя,

А з пам’яті рідних — ніколи...

6 березня минає 15 сумних років, як перестало битися серце найріднішої для нас людини, донечки, мами, сестрички, тітки Олени Василівни ШЕВЧЕНКО

Пам’ять про тебе — завжди з нами. І скільки б не минуло часу, ми будемо завжди пам’ятати, згадувати і молитися за тебе, рідненька наша. Нехай свята земля береже твій вічний сон. Царство тобі Небесне.

Вічно сумуючі батьки, син, сестра з сім’єю, рідні

1 березня — 9 днів, як немає з нами коханого чоловіка, сина, брата, дядька Івана Володимировича ГРИЩУКА із села Груд

Час ніколи не заглушить біль у наших серцях. Ти так любив життя, стільки доброго зробив для людей і так багато не встиг зробити. Царство тобі Небесне і вічний спокій твоїй душі.

Сумуючі дружина, мама, сестра, племінники і всі рідні

3 марта — 9 дней, как перестало биться сердце дорогого мужа, отца, сына Анатолия Владимировича КАРПАНА

Ушёл от нас внезапно, слишком рано,

А было ведь не так уж много лет.

Ушёл... И кровоточит в сердце рана,

Ушёл... И, показалось, меркнет свет.

Представить жизнь без тебя

Немыслимо и сложно,

И до сих пор тревожит душу нам беда,

Смириться с этим горем невозможно,

Ушёл не на минуту — навсегда.

И с этой смертью в мире что-то оборвалось,

Пусть говорят: «Незаменимых нет людей»,

Но ты ушёл. И пустота осталась,

А боль утраты не пройдёт с теченьем лет.

Ушёл, но на земле свой след оставил.

Осталось всё, чем ты нас щедро одарил,

Остался в памяти — поступками, делами,

Ушёл... но ты достойно жизнь прожил.

Жена и сыночек

3 березня — 9 днів, як перестало битися серце дорогої сестри Раїси Нестерівни МІЩУК

І не забути, і не вернути,

Лиш з болем в серці залишилось жити.

Свята земля хай буде пухом,

А Господь пошле Царство Небесне

Твоїй душі та вічну пам’ять.

Сумуючі сім’ї Прус, Булій