РОМАНТИЧНА ПАРОЧКА
Жінка до відділу міліції дзвонила пізно ввечері. Вона схвильовано кричала в трубку:
— Мене щойно обікрали. Їх було двоє. Хлопець і дівчина. Знайдіть їх.
— Ви заспокойтеся, — сказав їй черговий, а відтак запитав:
— Як вас звати, ваше прізвище, де проживаєте?..
Жінка відповіла на запитання.
— А тепер розкажіть, де саме вас обікрали?
— У самому центрі!
— А що вкрали?
— Мобільний телефон за тисячу гривень! Вони його просто вирвали в мене з рук, коли я хотіла зателефонувати додому. Точніше, виривав хлопець, а дівчина стояла поряд…
Неподалік місця злочину знаходився міліцейський автопатруль, який забезпечував у той час охорону громадського порядку, він і був зорієнтований за потрібною адресою. Прибувши на місце події, правоохоронці відразу опитали потерпілу та за прикметами і зовнішнім описом невідомих зуміли затримати підозрюваних — романтичну парочку, дівчину та хлопця.
— Так, це вони, — сказала жінка, придивляючись до затриманих.
Проте під час поверхневого огляду у парубка викраденого телефону не знайшли.
— Але ж це був він! — обурено відказала потерпіла жінка. — Він вирвав мобілку у мене з рук!
Обох підозрюваних доставили до відділу, так би мовити, для детального з’ясування всіх обставин події. І не дарма. Викрадений телефон «знайшовся» у дівчини.
— Ну, і як він потрапив до вашої сумочки? — запитав міліціонер у затриманої.
Та стенула плечима:
— Навіть і не знаю. Може, хтось підкинув?
Правоохоронці кивнули на молодика:
— Часом, не він?
— Нє, — чомусь кривлячись, захитала головою чорнява. — Він пацан кльовий.
Один із слідчих, посміхаючись, звернувся до хлопця:
— А що ти скажеш, «кльовий пацан»?
— Шо саме?
— Телефон впізнаєш?
— Вперше бачу.
— Ясно…
Згодом з’ясувалося, що затриманий молодик і раніше вже притягався до кримінальної відповідальності. Тепер вирішується питання про порушення за даним фактом кримінальної справи. Разом із тим, підозрювані перевіряються на причетність до інших подібних злочинів.
ХТО ВКРАВ НОУТБУК?
Хлопець узяв до рук обрізок металевого прута, підійшов до вікна і порозбивав на ньому шибки. Потім зачинив на ключ вхідні двері в будинку, роззирнувся навколо, а відтак городами подався до річки.
Марія Павлівна, повернувшись додому з роботи, одразу виявила побите скло в одній із кімнат на фасадному боці домівки.
«Невже обікрали?!» — майнула думка.
Відкрила ключем вхідні двері і з осторогою пройшла всередину. Наче, розгардіяшу не видно, все на місці. А де ноутбук? Він мав лежати на столі. Він там завжди…
Походила по кімнатах, усюди позаглядала — ноутбука ніби корова язиком злизала.
Позаду почула тихі кроки.
— А, це ти, Максиме.
— Я, мамо. А що трапилося?
— Ноутбук зник. Ти не бачив?
Син здивовано перепитав:
— Ноутбук?! Зник?!
— Так, — із сумом відказала мати. — Через вікно залізли. Скло побили.
— От гади! — вилаявся син. — Як же тепер я буду без ігор?
— Тобі — ігри, — дорікнула мати, — а мені працювати потрібно.
Син припустився думки:
— Може, це до нас той п’яниця заліз?
— Який? — не зрозуміла мати.
— Вітька прищавий.
— Може, — замислено відказала мати.
Вирішила дзвонити до міліції.
Правоохоронці приїхали через хвилин тридцять. Марія Павлівна розповіла, що саме зникло.
— Я його взяла в кредит, — жалілася жінка. — Тільки почала за нього виплачувати. Зовсім новий…
Міліціонери кинулися шукати крадене з кінологом і службовим собакою.
А один із міліціянтів почав розпитувати 16-річного сина Марії Павлівни:
— Ти, часом, нічого не знаєш про зникнення ноутбука?
Максим знизав плечима:
— Ні, я вдома не був.
— А де ти був?
— На річці.
— Із самого ранку там був?
— А що ти там робив?
— Купався.
— І навіть додому не хотілося? Ну, щоб поїсти? Після води неабиякий апетит нападає!
Хлопець опустив очі, щось міркував.
— То, кажеш, про крадіжку ноутбука тобі нічого не відомо?
— Нічого.
Потім правоохоронці помітили, що Максим нервується, непослідовний у своїх поясненнях. Зрозуміло, що закралися підозри щодо його причетності до злочину. Тим більше, як з’ясувалося, Максима раніше вже судили за крадіжки.
Ноутбук міліціонери знайшли в сараї.
— Ти сховав? — оперативник спитав у Максима.
Діватися було нікуди, приречено махнув головою:
— Я.
— Навіщо?
— Хотів продати…
Тепер за таке «лицедійство» на хлопця чекає покарання.
Проте мати відмовилася писати на сина заяву. Однак правоохоронці пообіцяли, що Максим таки відповідатиме за скоєний злочин.
НАДІЙНА СХОВАНКА
19-річного молодика нещодавно затримали правоохоронці за крадіжку з дачного будинку.
Власне злочин було зафіксовано ще минулого року. До міського відділу міліції звернувся чоловік, повідомивши:
— Хтось через вікно проліз до моєї дачі та викрав гроші. П’ять тисяч гривень.
— Де зберігали гроші?
— Ну… — зам’явся потерпілий. — У холодильник. В морозилці.
— Оригінально!
— Думав, що надійно.
— Коли це сталося?
— На вихідних. Приїхав, щоб іще туди трохи покласти. Грошей.
Слідчий не витерпів, заусміхався. Відтак мовив:
— Пощастило і не пощастило.
— Пробачте, не зрозумів?
— Вам пощастило, що й ці гроші не вкрали.
— А не пощастило?
— Злодію. Якби пізніше заліз, то більшу суму взяв би.
— Кгм… Жартуєте?
— Пишіть заяву…
За словами правоохоронців, відбитки пальців, які взяли на місці злочину, могли належати молодикові, котрий уже потрапляв у поле зору міліції. Він ріс у неблагополучній сім’ї без батька. Хлопець з 12 років почав «промишляти» крадіжками з дачних будинків. Виносив звідти переважно продукти харчування.
Усе це було відомо правоохоронцям, адже, незважаючи на свій юний вік, хлопець мав проблеми із законом. Не так давно судом йому було визначено, хоч і умовне, але покарання за вчинення крадіжок. Проте, судячи з усього, належних висновків парубок для себе не зробив і продовжив крокувати по «слизькому шляху».
Мабуть, суми грошей, несподівано виявлених у старому холодильнику, вистачило юнакові на деякий час зникнути з рідного села.
Наразі встановлюється причетність затриманого рецидивіста до низки подібних злочинів, скоєних на території району.