Указом Президента України №1250/2000 від 24 листопада 2000 року в Україні встановлено свято — День місцевого самоврядування, яке відзначається щорічно 7 грудня. Саме в цей день у 1990 році Верховна Рада ухвалила Закон України «Про місцеве самоврядування». Це професійне свято тих, хто трудиться у сільських і селищних, міських, районних і обласних радах — тих, хто представляє інтереси територіальних громад.
В ідеалі місцеве самоврядування передбачає самоуправління громад, вирішення їхніх нагальних проблем на місцях. Водночас, як зізнаються самі ж місцеві чиновники, обов’язкові до виконання на всій території України закони наділяють їх більшою кількістю обов’язків, аніж дають прав. І чим далі — тим більше життя громад нагадує самовряТування. І дуже важливо, що Новоград-Волинська міська рада шостого скликання працює як злагоджений механізм, без політичних розборок і публічних чвар, переконує її секретар Василь МИХАЛЬЧУК. Із ним, а також із першим заступником міського голови Миколою УСЕНКОМ та заступником міського голови Сергієм КОЛОТОВИМ ми поспілкувалися напередодні професійного свята.
НАША РАДА ПРАЦЮЄ РАДО
Василь МИХАЛЬЧУК: «Новоград-Волинська міська рада, що складається із 46 депутатів і міського голови, працює злагоджено. Таких сварок, як ми бачимо у Верховній Раді, у нас немає. Все тому, що депутати ретельно готують проекти рішень під час координаційних рад, у яких беруть участь голови постійних депутатських комісій, фракцій і груп. Всі питання, що виносяться на сесії, спочатку розглядаються на координаційних радах, тоді обговорюються на засіданнях постійних комісій, в першу чергу — профільних комісій. Ось там можуть бути і пристрасті, й дискусії, наслідком яких стає виважене рішення».
— Яке, на вашу думку, найбільш вдале і корисне для розвитку міської громади рішення було прийнято депутатами в цьому році?
Василь МИХАЛЬЧУК: «Вважаю, що це проект встановлення нових меж міста. Це питання піднімалося вже багато років, адже наше місто «затиснуте» у своїх межах. Нарешті всі суперечності між міською і ра­йонною владою подолані, розширення меж міста погоджено із відповідними сільськими радами. Дане рішення ще має бути затверджене обласною і Верховною Радою, і тоді площа міських земель зросте на понад 500 гектарів, що дозволить улагодити земельно-документні суперечності жителів околиць і загалом дасть поштовх розвитку міста. Тож, переконаний, що це рішення можна назвати історичним, адже востаннє межі міста переглядалися ще у 1959 році. Відзначив би тут конструктивну співпрацю між депутатськими корпусами міської і районної рад».
— Одним із депутатів міської ради є голова Новоград-Волинської райдержадміністрації Сергій Лавренюк. Наскільки це допомагає в роботі ради?
Василь МИХАЛЬЧУК: «Сергій Іванович добре знайомий із наболілими проблемами міста. Так би мовити, бачить їх ізсередини. Звичайно, що він, з огляду на його посаду, має захищати інтереси району також, але, маючи таку співпрацю, рада виграє.
Відзначу, що у постійну практику увійшли щотижневі спільні наради керівництва міста й району. Також міська влада взяла на озброєння наради з військовими, з правоохоронцями, з податківцями. Це дозволяє оперативно вирішувати низку проблем».
— У міській раді є представники семи політичних партій. Невже завжди вдається улагодити розбіжності в поглядах, особливо, коли рішення стосуються земельно-грошових питань?
Василь МИХАЛЬЧУК: «У нас, на щастя, не траплялося такого, щоб замість аргументів, незгодні з проектом рішення депутати, скажімо, покидали зал тощо. Консолідує міський голова. Йому вдалося з усіма знайти спільну мову.
Хоча на початку цього року в нас мало місце дещо резонансне рішення. Земельний відділ ініціював зміни ставок оренди землі. Недовивчили це питання, і коли його застосували, то від деяких промислових підприємств почали надходити скарги, що величина орендної плати зросла в декілька разів. Була створена відповідна комісія, тривали дебати, зрештою знайшли і спільну мову, й золоту середину».
ПАМ’ЯТНИКОМ ЛЕНІНУ ЗАЙМУТЬСЯ У 2013 РОЦІ
— Не можу обійти ще одне резонансне питання — доцільності перебування пам’ятника Леніну перед будівлею міської ради. Це питання не раз обговорювалося при попередньому міському голові й міській раді, і зараз, як відомо, є активісти, котрі виступають, як мінімум, за перенесення цього пам’ятника в інше місце…
Микола УСЕНКО: «Гадаю, що якби така пропозиція була винесена на сесію міської ради, то її б підтримала більшість, адже зараз Ленін уже не є уособленням влади, щоб знаходитися перед адмінбудівлею. Але сьогодні залишається питання про діалог із людьми, котрі продовжують вважати Леніна ідеологом. Можу сказати, що зараз на початковій стадії ведуться консультації з ветеранськими та іншими громадськими організаціями, адже є звернення від прихожан церкви, що знаходиться навпроти пам’ятника, про те, що на церкві вже встановили куполи і хрест, і в такій ситуації сусідство із Леніним недоречне.
Зізнаюся, що зараз працюємо над проектом реконструкції площі перед міською радою, якщо все ж пам’ятник Леніну буде перенесено. Оголосимо конкурс на проект, надійдуть пропозиції. Можливо, зробимо фонтан чи встановимо якийсь інший пам’ятний знак. Це питання водночас і політичне, і таке, що потребує немалих матеріальних затрат. Важливо також знайти підходяще місце, куди перенести пам’ятник Леніну, щоб люди, котрі сповідують відповідну ідеологію, не були ображеними. Маємо наміри вирішити це питання у 2013 році.
ВИКОНАНО БІЛЯ 70% ДЕПУТАТСЬКИХ НАКАЗІВ
— Половина депутатів міської ради була обрана за партійними списками, інша — у мажоритарних округах. Тож, побутує думка, що депутатам-мажоритарникам працювати складніше, адже саме до них безпосередньо звертаються люди з відповідних мікрорайонів із наболілими проблемами…
Василь МИХАЛЬЧУК: «Кожен член територіальної громади, який брав участь у виборах депутатів міської ради, отримував на руки два бюлетені, обираючи одночасно як депутата по округу, так і депутатів за списками. Тому всі громадяни мають право однаково навантажувати своїх обранців роботою, звертатися до них зі своїми проблемами. Поряд із тим, що депутати-мажоритарники призначені уповноваженими міського голови у своїх округах, кожен «списочник» також має певні доручення від мера. Звісно, ступінь активності депутатів різна, але немає жодного, хто б ігнорував міську раду, ухиляючись від роботи без поважних причин».
Микола УСЕНКО: «Хотів би відзначити, що в цьому році в місті реалізовано близько 70% депутатських наказів — пунктів із передвиборних програм, з якими йшли кандидати на вибори. Назву для прикладу основне. Зараз активно будується каналізаційний колектор у мікрорайон «Смолка», про необхідність якого говорили десятки років. Вже прокладено перші 600 метрів. Протягом року замінено 5,5 кілометрів водогонів. Швидка медична допомога отримала нове приміщення, на умеб­лювання якого додатково виділено 100 тисяч гривень. Переїзд «швидкої» — питання найближчого майбутнього. Також до кінця року має бути завершене будівництво пішохідного мосту, що з’єднає береги Случі між «Лубчицею» і «Смолкою». Замінено біля 40% шкільних вікон на сучасні й енергозберігаючі. Розпочали будівництво хірургічного корпусу. Словом, у наступний рік ми входимо з оптимізмом, хоча й невеликим, адже бюджет, скажу зразу, очікується невеселим».
МІСТО МОГЛО БИ БУТИ САМОДОСТАТНІМ
— Поряд із згаданим позитивом від місцевих чиновників раз-по-раз чуються виправдання, що, мовляв, та чи інша державна програма не підкріплена належним фінансуванням, і ми нічого не можемо вдіяти. Що скажете з цього приводу?
Сергій КОЛОТОВ: «Є так звані делеговані державою повноваження міським, сільським, іншим радам. Ці повноваження держава повинна підкріпити фінансово. Приміром, коли мова йде про пільги, то забезпечити їх виконання повинні місцеві ради, але коштів на це, виділених державою, не вистачає.
Можна сказати, що ради на місцях є заручниками державної політики. Часто люди звертаються до нас із питаннями щодо регулювання цін, але ж інспекція з контролю за цінами нам не підпорядковується. Те ж саме стосується інспекції праці, транспортної інспекції, податкової, міліції тощо. Прикро, але з кожним роком права місцевих рад дедалі більше обмежуються. І в цьому плані наших проблем не розуміють європейці, які на місцях наділені не тільки значними правами й обов’язками, а й мають під їх реалізацію достатньо коштів.
Водночас, наше місто могло би бути самодостатнім. Тобто наші підприємства й організації достатньо заробляють, аби за рахунок податків і зборів на належному рівні фінансувати соціальні програми й здійснювати інші видатки. Якби ж то ці кошти у переважній більшості залишалися тут, а не йшли «нагору».

Склад Новоград-Волинської міської ради — 46 депутатів.
За гендерним принципом: чоловіків — 39; жінок — 7.
За віком: до 30 років — 1; від 30 до 40 років — 9; від 40 до 50 років — 12; старше 50 років — 24.
Професійна діяльність: керівники установ, підприємств, організацій — 12; освіта — 7; приватні підприємці — 6; пенсіонери — 4; медицина — 3; державна служба — 3; спорт — 3; військовослужбовці — 1; інше (майстри, зав. лабораторією, монтери…) — 7.
Наймолодший депутат міської ради — Ігор Ільяхов (25 років), найстарший — Костянтин Малов (78 років).