Федір Іванович сидів за столом, низько схиливши голову.
До кімнати ввійшла дружина.
— Спиш, чи що? — спитала в чоловіка.
— Думаю, Маріє, — відказав той.
— Про що?
— Про дупло.
— Яке дупло?
— Те, що на нашій груші старій.
— Навіщо воно тобі здалося?
— Запломбувати його треба. А то дерево пропаде.
— То пломбуй.
— Там білка.
— В кого?
— В дуплі.
— А! Ще там живе?
— Живе. Шкода її. І грушу треба лікувати. Батькова ж.
— То лікуй.
— А білку куди?
— Повісь над дуплом табличку з повідомленням, що, мовляв, так і так, незабаром передбачається ремонт дупла, тож його мешканців просимо тимчасово пошукати нове житло.
— Яке, Маріє, тимчасове?! Повернеться додому, а дому й немає!
— Напиши, нехай шукає іншу грушу. Або нехай стрибає до лісу. Там гриби, ягоди, горішки.
— Які гриби? Які ягоди? Які горішки? Сніг усюди лежить!
— Погребеться і щось знайде.
— А якщо нічого не знайде і загине?
— Чого ти, Федю, від мене хочеш?
— Поради. Підкажи щось путнє.
— Я й підказую.
— Не до душі мені твої поради. Білку шкода, і грушу треба рятувати.
— Так рятуй!
— А білка?
— Не ведмідь же. Не роздере.
— Пропонуєш вигнати її з хати?
— З дупла.
— А що сусід скаже?
— Який?
— Павло Верба. Він же з тих, «зелених». Шум підніме. Скажуть, ось, мовляв, наш шанований Федір Іванович над тваринами знущається. І теде, і тепе. Одне слово, репутацію попсує. А воно мені треба?
— Той Павло Верба такий «зелений», як я космонавт! Он учора за своїм хлівом він курці голову відкручував.
— Це компромат. Але не зовсім. Треба було би ту екзекуцію хоча б на мобільник зняти.
— Зняла.
— Хм… А може, білці шпаківню змайструвати?
— Шпаки прилетять — виженуть.
— І білку вигнати не можу. Що наш Петрик на це скаже?
— Скажеш, що вона пішла у гості до зайчика. Пити чай. Потім вони поженилися.
— Не повірить Петрик. Знаєш, які діти тепер башковиті. Це якби зайчиха до зайця пішла і вони…
— Тоді скажеш, що біл приходив.
— Який біл?
— Вона — білка, він — біл.
— Дебілізм якийсь.
— Шкода тобі, Федю, білку — посади ще одну грушу.
— Коли-то вона, Маріє, виросте?
— Постав тоді біля груші стовпа і вистукай у ньому дупло.
— А де стовпа взяти?
Марія зіронізувала:
— Зараз я тобі його із лісу припру!.. У Павла Верби візьми. На це діло дасть…
…Сусід стовпа дав. Федір Іванович закопав його біля старої груші. Видовбав у ньому дупло. А наступного дня у «новобудові» поселився... біл.