Рік минув відтоді, як ми писали про історію 10-річної Світланки Радчук з с.Лучиця, котра захворіла на лейкоз крові. Батько Сергій Адамович тоді звернувся до нас по допомогу — щоб допомогли організувати збір коштів на складну операцію з пересадки кісткового мозку. Тому, коли на порозі редакції ми знову побачили чоловіка, то затамували подих… Яку звістку він нам приніс?
— Я прийшов подякувати усім, хто відгукнувся, — розпочав Сергій Радчук. — Багато небайдужих людей є — якби не вони, то не знаю, як би ми рятували доньку. Школи дуже допомогли і з Новограда, і з району. Велика і щира подяка усім людям, дітям… Складний шлях ми пройшли, операцію зробили в Італії. Не менш складний період — попереду. Дасть Бог, все буде добре.
Операцію з пересадки кісткового мозку дівчинці зробили 25 лютого, в італійській клініці, бо в Україні, попри величезну кількість онкохворих, досі не створено банку донорських даних. Свого часу цю ідею ініціювала дружина екс-президента Катерина Ющенко, втім проект цей досі залишається нереалізованим. Тим часом українські діти потерпають від онкологічних хвороб, а батьки шукають величезні кошти на дорогі операції за кордоном.
Сім’я Радчуків теж шукала і… знайшла! На превелике щастя, донора для пересадки кісткового мозку вдалося знайти у міжнародному банку (ним став 38-річний італієць). Зробив це благодійний англо-італійський фонд, який також профінансував (!) і врятував дівчинку. Пощастило ще й тому, що дівчинка стала останньою у числі тих, кому цьогоріч вдалося отримати таку благодійну допомогу. Через кризу в Італії меценати наразі припиняють допомагати хворим українцям, а як буде далі — невідомо.
Впродовж року Світланка із мамою лікувалася і жила в Італії. Лікарня допомогла із транспортом і житлом для української сім’ї, а лікування відбувалося за кошти батьків. Ось де знадобилися гроші, зібрані в Україні.
Нещодавно дівчинка повернулася в Україну, тепер їй належить довгих п’ять років приділяти посилену увагу до слабкого імунітету і здоров’я — будь-яка інфекція може спричинити шкоду. Тому італійські лікарі наразі заборонили відвідування школи.
Крім того, для післяопераційного контролю дівчинка до квітня має щомісяця навідуватися у Житомир, а щороку — до Італії, де робили операцію, щоб здавати аналізи і спостерігати за ситуацією… Де братимуть на це гроші, — батьки не знають, але зараз головне, що їх дитина житиме.
Скільки ще українці мандруватимуть світом задля порятунку дітей — схоже, у нашій державі це хвилює не багатьох чиновників. Адже на радіо, телебаченні і в газетах можна спостерігати катастрофічну кількість звернень-благань про допомогу. Тим часом, стверджують можновладці, в українській медицині тривають реформи…
А батько Світланки Радчук, попри нашу пропозицію дати в газеті рахунок для переказу коштів для подальшої підтримки дівчинки, скромно відмовився, сказавши, що багато дітей потребує ще більшої допомоги. Даремно, що батькові тепер треба думати про кращий заробіток на дорогі ліки і поїздки, і що роботи у селі немає, а дитина потребує уваги і покращеного лікування. То все важливо для сім’ї, але не для держави?