Юна поетеса Зоряна Франчук проживає в Ярунській ОТГ. Навчається на третьому курсі за спеціальністю «Облік і оподаткування» у ВСП «Фаховий коледж геодезії та землеустрою Поліського національного університету». 17-річна Зоряна багато часу приділяє поезії, яка припала їй до душі ще в шкільні роки. Перші творчі здобутки друкувала в газеті «Звягель», видала власну збірку поезій «Зорі-Анна», а нині працює над виданням наступної книги. Протягом 2019-2020 років брала активну участь у численних конкурсах і творчих вечорах. А також друкувалася в альманахах «Житомир TEN», «Зерниця».
Ще зі шкільних років учителька української мови Тетяна Петько розгледіла її талант, коли ставила перед дітьми творчі завдання. Але Зоряна не обмежувалася лише написанням поезії. У школі вона любила відвідувати різні гуртки, співала в хорі «Дзвіночок» під керівництвом Юрія Лагасюка, обожнювала активну участь у житті школи та рідного Яруня. Поетеса прагнула щодня написати бодай один вірш, багато читала, але довго не могла зрозуміти, як навчитися вдало римувати. Уже зараз каже, що у віршах може розповісти про свої почуття: радість, біль, тривогу та натхнення творити щось нове.
Перший вірш написала в новорічну ніч 2017 року. Уві сні нібито почула невідомий голос, який диктував рядки, які потрібно записати. Прокинувшись, дуже злякалася, але взяла записник, щоб записати ті слова, які навіяла тиха ніч. Перші проби пера зберегла. Після цього випадку вона почала записувати власну творчість щодня.
Нині пише на різноманітну тематику. Та найтяжче писати про маму. Багато хочеться сказати, але слова перетворюються в сльози. Найбільше любить римувати про людське добро, щастя, кохання, віру та надію на краще. Поезія дівчині приходить сама собою, неначе душа говорить словами. А все тому, що щаслива, бо має змогу жити, творити та радіти. Зоряна розповідає, що напам’ять не знає жодного свого вірша. Їх усі зберігає записник.
Браку слів і натхнення юна поетеса не відчуває. Вона говорить: «Моя муза завжди поряд. Але останнім часом хочеться все менше публікувати поезію в соцмережах... У мене немає особливої музи, яка приходить, коли захоче. Іноді з’являється лінь. У такому випадку йду прогулятися до річки. Заспокоюся, і вимальовуються нові образи». А ще дівчина обожнює читати книги. Перевагу надає медичним історіям — про те, як лікарі рятують людські життя, розуміючи, що один неправильний крок може стати фатальним. Тому вони не мають права на помилку. Зоряна вважає, що, можливо, саме це стало причиною того, що так багато пише про цінність людського життя.
20% свого часу дівчина виділяє на читання й таку ж кількість — написанню віршів. Вечорами полюбляє насолоджуватися грою слів Лесі Українки та Ліни Костенко. Саме ці поетеси їй рідні та припадають до душі. Їх поезія надихає. Зоряна розповідає, що не хотіла б бути жодним із відомих літературних персонажів. Вона вважає, що всі вони, як і люди сучасного світу, робили свої помилки і прагнули бути щасливими.
Поетеса наполягає на тому, що кожна мама повинна читати діткам книги, бо цим виховується духовність і цікавість. Мама зможе пояснити дитині, що книга — скарб, який вона відкриває для себе. Зоряна говорить: «Зараз, відкривши нову книгу, трапляється так, що ніби у вигаданій історії є частинка мого життя і вихід із тієї чи іншої ситуації. Думаю, що саме в цьому і є сутність книги: зрозуміти, що ти — не один і твоя історія — не виняток. Певно, цьому й потрібно навчати дітей, привчати їх до розуміння, що кожна книга — цікава».
У свої 17 років дівчина має першу власну маленьку збірочку віршів «Зорі-Анна», яку написала в 2019 році. Вона присвятила її найдорожчій людині у своєму житті — мамі. Поетеса скромно розповідає про збірку: «Особливої історії ця книга не має, але «Зорі-Анна» — це початок творів. Книга, що складається з двох імен: мого та маминого. На її сторінках розмістилися перші почуття, щастя і біль пережитого. Саме ця книга стала пам’яттю, новим початком майбутнього. Мама так раділа моїй творчості, що мені, її зірочці, захотілося подарувати матусі щось особливе, що є в моєму серці».
У збірку ввійшли перші не майстерні вірші, але Зоряна знає, що вони — її душа і вже об’єднані книгою. Вони для неї — як початок того, без чого життя не мало б такого сенсу. Також у дівчини є декілька альманахів, куди також увійшли її доробки. Завдяки поезії, у поетеси з’явилося багато друзів, а життя наповнилося цікавими знайомствами, захопливими творчими вечорами, дивовижними та теплими словами за смачним чаєм у дружньому поетичному колі.
Окрім віршів та читання, дівчина любить малювати, вишивати й співати. Бере активну участь у житті села та міста. Цікавиться політикою. У 2019 році разом із Дмитром Рудницьким і Молодіжною радою побувала на екскурсії у Верховній Раді України. У 2020-му Дмитро Вікторович подарував дівчині квиток на форум «Big Money», де вона мала змогу поспілкуватися із засновником Євгеном Черняком. Під час форуму Зоряна зрозуміла, що потрібно працювати 24/7/365. Якщо хочеш чогось досягнути, то потрібно йти до мети, попри всі складності.
Нині Зоряна почала працювати над новою збіркою, але її назву тримає в таємниці. Сподівається, що нова поезія буде теплою і душевною.
Нещодавно дівчина дізналася, що отримуватиме Стипендію Президента. Була приємно вражена. Адже коли з Лілією Бобровською відправляла документи, то й не сподівалася, що їх хтось перегляне, а лист стане одним із найкращих. Зоряна каже, що це не тільки приємно, а й мотивує.
Поетеса мріє створити у своєму місті поетичну спілку, організовувати поетичні вечори та розвивати культуру серед сучасної молоді. Вона запевняє: «Головне — вірити, творити та наполегливо працювати. Тільки так ми зможемо досягнути своєї цілі та здобути бажаний успіх».