ЖОДНІ ПЕРЕПОНИ НЕ ЗАВАДИЛИ НАШИМ ЗЕМЛЯКАМ ОДРУЖИТИСЯ В СТУДІЇ ТЕЛЕКАНАЛУ «ІНТЕР»
Кохання творить дива. Ми інколи про це забуваємо під тиском буденності, але справжнім почуттям, як не банально звучить, жодні проблеми не стануть на заваді. Романтичну історію з драматичним сюжетом, який навіть Пушкін не зміг би настільки майстерно відобразити у своїй поемі «Руслан та Людмила», ми розповідали у «Звягелі» від 19 червня 2020 року в статті «Руслан і Людмила: кохання, яке рятує й надихає».
Мова йде про наших земляків із Ємільчиного, для котрих тяжка травма Руслана в спецназі, після якої довелося два роки бути прикутим до ліжка, перенести декілька операцій на голові, а потім заново вчитися ходити і розмовляти, виявилася випробуванням, через яке вони успішно йдуть пліч-о-пліч.
ВІД ДОЛІ — НЕ ВТЕЧЕШ
Перша дружина від чоловіка відмовилася, вирішила «влаштовувати своє життя, бо вона молода». Після повернення зі служби в Ялті додому сина з тяжкого стану виходжувала мати з сестрою. Нагадаємо, після знайомства по закінченню школи доля розвела закоханих по різних містах, де вони здобували професії, втратили зв’язок, створили сім’ї, народили по сину, розлучилися.
Від травми в спецназі Руслан ледве не пішов з життя. Його вже збиралися відключати від апарата, що підтримував кволе життя, але мати попросила лікарів почекати ще день, і… він прийшов до тями. Неймовірно, але факт.
Пережив декілька операцій на голові, був прикутий до ліжка, не говорив два роки. «Він — борець із величезною силою волі, — каже Людмила. — Потихеньку займався, крок за кроком відновлювався».
Після 17 років розлуки, коли зустрілися знов, їх перше кохання розквітло з такою неймовірною силою, що серйозні життєві випробування поступилися. Не зупинив Людмилу і той факт, що лікарі пророкували своєму пацієнту: «Житиме він, як овоч». Тоді не врахували медики одного: що любляче серце здатне долати найскептичніші медичні прогнози.
Однозначно, що такі історії трапляються в житті, щоб люди не зневірювалися. Надихалися, не втрачали віри в диво, бажання кохати, підтримувати, бути для когось потрібними, наче ковток повітря.
До травми, коли вже долі розійшлися, закохані одного разу зустрілися. Тоді Людмила була вагітною від іншого, Руслан просив бути з ним, але дівчина не наважилася, хоч потім не один раз пошкодувала. «Як бачите, від долі не втекти — ми все одно разом», — каже пара.
«КОХАННЯ НАМ ДУЖЕ ДОПОМАГАЄ»,
— так говорять вони постійно.
«Ми одне одного підживлюємо енергією. Я бачу в його очах щастя, надію, і мені більше нічого не потрібно. Коли вперше після розлуки йшла до нього, то в мене ноги й руки тремтіли, а коли зайшла і ми обійнялися, то наш світ перевернувся... У його обіймах я відчула щось таке рідне, ми хвилин п’ять говорити не могли. Коли на нього дивлюся, то бачу того гарного хлопця, як колись, не помічаючи якихось недоліків.
Характер у Руслана воєнний і, буває, дуже капосний. Я його розумію, адже він усе б зробив, а не може, тому сердиться на себе і бурчить. Усе це — дрібниці, порівняно з тим, через що йому довелося пройти. Підтримую його, аби він не опускав руки», — розповіла Людмила.
У Руслана не функціонує лівий бік, тож він навчився працювати однією правою рукою. І будку собаці зробить, і шашлик приготує — завдяки підтримці коханої справді не опускає рук. Займається на велотреку, спеціальних турніках, відвідує масажі. Купили йому електроскутер, щоб мав змогу легше пересуватися.
Біля хати чоловік намагається максимально допомагати, хоча більшість фізичної роботи лягло на Людмилу. Коли саджають сад, виноградник, господар усе контролює: коли треба «підгодувати» саджанці, обрізати, скропити. Вичитує багато інформації, навчає, як доглядати. «Траву загрібає, доріжку вхідну замітає, — розповідає Людмила. — Відчувається, наскільки прагне бути корисним. Тож я постійно щось вигадую, щоб він не втрачав оптимізму. Наприклад, кроликів розводили, то він визвався їх на базарі продавати. А спілкуючись із покупцями, відновлював мовні навики, які втратив. Він взагалі цікавий співрозмовник, багато анекдотів знає. Оптиміст ще той!».
ЖУРНАЛІСТІВ ІСТОРІЯ СИЛЬНО «ЗАЧЕПИЛА»
Не дивно, що вона сподобалася не лише нашим читачам. Багато обласних та столичних ЗМІ після виходу статті у «Звягелі» розповідали її на своїх шпальтах.
А напередодні 14 лютого — Дня закоханих — нашим землякам подзвонили телевізійники з Інтера, запросили взяти участь у програмі «Стосується кожного». І тут, під час зйомок, на Людмилу чекав несподіваний сюрприз, який підготував для неї коханий…
— Вітаємо вашу пару з одруженням! Багато земляків уболівали за вас усім серцем, а днями ми подивилися програму з вашою історією. Ви — справжні герої! Розкажіть, будь ласка, про враження від зйомок. Чи була для вас пропозиція одруження несподіванкою?
— Дякуємо! У вашій газеті прочитали статтю, потім написали про нас в інших газетах (багатьох!), а там прочитали телевізійники, зателефонували й запросили взяти участь у передачі, де Руслан підготував мені такий сюрприз. Це була приємна несподіванка!
— Чи хвилювалися ви?
— Поки стояла за лаштунками, то трохи хвилювалася. А потім, як побачила гостей у студії та відчула приємну атмосферу, то хвилюватися вже не було підстав. Відповідала на запитання й усе. Руслан більше за мене хвилювався. Переймався: а раптом я відмовлюся від пропозиції і сюрприз не відбудеться?

У студії весілля наших земляків зробило фурор. Гості-зірки української естради — Ніна Матвієнко, Віталій Козловський, подружжя Ольги Сумської та Віталія Борисюка, — теж були приємно вражені. Щирі почуття Руслана і Людмили ні в кого не викликали сумніву. Без перебільшення, це кохання запалило серце кожного глядача передачі.
Від програми «Стосується кожного» молодятам подарували золотих рибок, аби вони здійснювали всі їхні бажання. Гірко молодим! І нехай Бог оберігає їхню сім’ю.