Є люди, подібні до зірок — з’явившись на обрії, вони ніколи не згасають, залишаючи про себе пам’ять. Ці слова цілком можна сказати на адресу поета і журналіста Юрія Ковальського. Те, про що мріяли його рідні, друзі, колеги і шанувальники творчості, нарешті сталося — центральну книгозбірню міста названо на честь нашого талановитого земляка. Цими днями урочисто відкрито дошку, що засвідчує: міська бібліотека тепер — імені Юрія Ковальського. Цього року Юрію Івановичу виповнилося б — 75.
Усе його життя було присвячене служінню друкованого слова. Юрій Ковальський є автором слів гімну Новограда, його почесним громадянином. З 1987 року поет був організатором літературних читань, присвячених творчості Лесі Українки.
— Пригадую, як ми познайомилися, — це було більше тридцяти років тому, — розповів перший заступник міського голови Микола УСЕНКО. — Це людина з великої літери, яка втілювала в собі велику силу. Ми разом стояли у витоків газети «Звягель-Інформ», він навчив нас таким речам, про які не прочитаєш у книгах. Нас не буде на цій землі, а пам’ять про поета залишиться у його віршах. Будемо й надалі прославляти це ім’я, надавати допомогу сім’ї та реалізовувати плани, які не встиг реалізувати Юрій Іванович.
— Ми вшановуємо неповторного співця рідного краю, творчість якого — це невичерпна скарбниця літератури, — промовисто сказала під час урочистостей Світлана ЧЕЛЯДІНА, автор книги про поета «Я ваша людина». — Сповнюємося гордістю за патріотичну ініціативу, яку виявили працівники бібліотеки до особистості поета, втіливши цей задум у життя.
— Юрій Ковальський — це життєлюб. У нього не було великої квартири, не було палаців і кабінетів. У своїх віршах він ніс людині усе найкраще, що знаходилося у його серці. Я дякую долі, що у мене був такий Вчитель, — сказала поетеса-піснярка, координатор творчої інтелігенції Валентина КСЕНДЗУК.
— Цей акорд, що лунає сьогодні, дає надію, що зле лихоліття буде зупинене. Що не заростатиме народна тропа до бібліотек та книгарень, — зауважив колишній режисер народного аматорського театру Петро СУРАЙ.
А найбільш промовистими стали слова доньки поета — Лесі. Нині вона мешкає у Одесі, де працює лікарем:
— Я вдячна вам за любов і повагу до мого батька. За копітку працю із вшанування його творчості — без грошей, від серця... Сьогодні ти повернувся до нас, батьку. У символічні дні, коли вшановують пам’ять твоєї улюбленої Лесі, річницю Хрещення Русі. Мабуть, на це є воля Божа. Ти достойний, бо мав у собі велику любов, талант і людяність. Мав чисті наміри, творив без вигоди, багатства — для людей. Кажуть, батьки йдуть з життя,щоб діти почули їх настанови. Для мене теж по-новому зазвучали твої вірші, і сьогодні я тобі кажу: «Я, батьку, горда і щаслива за тебе. Хоч і маю велику печаль, бо завжди хочеться, щоб ти ще довго жив... Вклоняюсь вам і дай усім нам, Боже, того світлого сьогодення, яке пророчив поет.