Останнім часом чимало точиться розмов щодо долі «будьонівського коня», залишки якого стирчать при в’їзді в Новоград із боку Рівного. Разом із тим оголошується конкурс «на кращий ескіз нового пам’ятника»…
Агов! А чи на часі морочитися з пам’ятниками, коли в країні йде війна?
Це — з морального боку. А з економічного — ліпше би так потурбувалися за вулицями і провулками, де на стовпах із часів «створення світу» й досі немає ліхтарів, і люди по вечорах, повертаючись із роботи, в ковбанях наших грунтово-відсівних доріг ламають собі ноги. А скільки інших маємо проблем!..
Хоча, слушна пропонується ідея щодо встановлення на місці «коня» бігборда, на якому можна пропагувати мешканців міста, які досягли в своєму житті визначних досягнень. Над цим варто подумати.
А оту безлику купу бетону й іржавої арматури, що лишилася від радянської символіки і епохи, пропоную, поки що, розібрати, і на цій місцині висадити квіти. І очам буде приємно, і гості міста, які проїжджатимуть через Новоград, не будуть жахатися від того монстра і не думатимуть про нас казна-що.