Реалії воєнного стану неминуче позначилися на умовах роботи промисловості. Затребуваність окремих видів продукції, наприклад, щебню зменшилася у два рази, у зв’язку з припиненням державних замовлень на будівництво доріг. Чимало підприємств, що працювали на експорт, були вимушені переорієнтовувати логістику через припинення авіасполучення та блокування портів.

Поступово українська економіка оговталася і знайшла дієві рецепти виходу з кризових ситуацій. Серед галузей, що демонструють успіхи, — харчова промисловість.

«Уперше за нашу історію досягли до 15% рентабельності за рахунок обсягу продажу, встановлюючи незначну торговельну надбавку. У фірмовому магазині хлібозаводу, що торгує лише власною продукцією, маємо 600-700 покупців щоденно», — розповідає директор ПрАТ «Звягельхліб» Сергій Портянко.

На хлібозаводі підкреслюють, що не втратили в об’ємах виробництва під час війни. Зросли обсяги здоби: пісних булочок, з вишнями, яблуками, маковою начинкою, слойок, кексів, круасанів, завиванців.

Стабільно користуються попитом короваї. «Останнім часом збільшилося на них замовлення — до 20 штук за зміну. Вважаємо це доброю прикметою для України та нашого міста», — зауважують хлібопекарі.

В умовах воєнного стану підприємство має достатні запаси борошна (навіть житнього, яке останнім часом у дефіциті). У резерві є потужний генератор енергії, а у сховищах — газ, що вкрай важливо. Це дає змогу утримувати стабільні й доступні ціни на продукцію.

• В асортименті — 107 видів продукції

Коли директор хлібозаводу Сергій Портянко прийшов працювати 34 роки тому, тут виробляли три види хліба: білий, чорний і батон. Зараз виготовляють 107 видів продукції: 36 хлібобулочних виробів і 71 — здобно-булочних. Для кожного з них розроблено своє маркування.

До речі, рекордний коровай на хлібозаводі виготовили у 2013 році — 80 кг. Ще один рекорд — фірмовий виріб «Ріг достатку» зробили в 2012-му до свята «Лесині джерела» — вагою 95 кг (містив усередині 2 тис. 222 булочки!) і був 2 метри завдовжки. Такий виріб замовляють на весілля, даруючи гостям булочки з рогу з побажаннями достатку. Офіційні делегації та пересічні містяни сприймають його, як місцеву візитівку.

Окрасою фірмового асортименту є пряник «Звягельський сувенір» із символікою міста Звягеля — цікавий не лише на вигляд, але й на смак. Чудовий подарунок для гостей.

• Усі рецепти — власної розробки

— Спочатку робимо розрахунки корисності продукту, поживної цінності, ненасичених жирних кислот, білків, жирів, вуглеводів, далі — пробні випікання, і лише потім вироби з’являються на полицях магазинів, — розповіла начальник лабораторії Наталя Горлата. — Зараз дуже модно писати «бездріжджовий» хліб, але це нечесно, бо в будь-якому хлібі є дріжджі. Зрозуміло, що на борошні і воді хліба не зробиш — не відбудеться процес молочно-кислого бродіння. Дріжджі (чисті культури) додаються, щоб активізувати процес ферментації, розпушити м’якушку, для надання об’єму.

Різниця лише в тому, що дріжджі додаються в тісто або у складі закваски. Якщо б виробники не нехтували наданням інформації споживачам і повністю писали склад, то вони б зазначили, що хліб на заквасці містить дріжджові бактерії S. cerevisiae та дріжджі S. minor «Чорноріченський». Вони не завдають шкоди і виконують важливу роль у випіканні.

Дотримуємося закону про основні стандарти безпечності харчової продукції. Запроваджено стандарт ISO:22000, що зобов’язує контролювати всі ділянки виробництва, щоб унеможливити потрапляння небезпечних чинників.

Так відбувається з кожною сировиною, що приходить на виробництво. Співпрацюємо лише з тими постачальниками, які можуть надати документи про якість та безпечність продукції.

Продукція ПрАТ «Звягельхліб», — стверджують тут, — не передбачає застосування поліпшувачів, які прискорюють бродіння — отже, в організм не потрапляє додаткових шкідливих речовин.

Діє автоматизована подача борошна та інших сипучих компонентів під тиском із просіюванням через магніти. Вода для виробів проходить додаткову очистку — її можна вживати як питну.

• «Молоді фахівці швидко стають професіоналами»

— Приємно, що в нашому колективі працює серйозна команда молодих керівників. Вони швидко стають професіоналами. Є можливість кар’єрного росту. У нас є кодекс етики, а не лише посадові обов’язки — з ними знайомимо під час прийому на роботу, — розповідає директор. — Розуміємо, що в цей час треба підтримувати людей матеріально. Адже в нас — нічний режим роботи, зручний для споживача, щоб хліб на полицях уранці був свіжим, але незручний для працівників.

Середня зарплата на ПрАТ «Звягельхліб» — понад 15 тисяч. Щороку є динаміка до збільшення на 15-20%. (За інформацією відділу економічного планування та підприємницької діяльності міської ради, середня заробітна плата на території Звягельської громади в другому кварталі 2023 року становила 7858,7 грн.)

Діє практика преміювання працівників до свят, ювілеїв, одруження, інших важливих подій. Є гарантований соцпакет, забезпечення спецодягом, до повномасштабного вторгнення профком організовував екскурсії.

— Намагаємося побільше робити на користь працівників, тому вони від нас не йдуть, — каже головний економіст Віталій Войцехівський. — Є певні некритичні питання, адже деяких наших чоловіків забрали в ЗСУ. Одна з наших працівниць пішла на війну снайпером.

Стабільно в колективі працює 178 людей. Плинність кадрів низька, бо підприємство — критичної інфраструктури, є можливість бронювати спеціалістів. Забезпечуємо продовольчу безпеку.

• Із перших годин війни всі заводчани були на роботі

Сергій Портянко часто пригадує події ранку 24 лютого 2022 року, коли в місті не розпочала роботу ледь не половина торговельної мережі.

— У місті назрівав значний ажіотаж, через зачинені магазини хліб не міг потрапити на полиці. Міський голова провів нараду з підприємцями й ситуацію було виправлено, але всі виробники, які завозили в місто хліб, тоді зникли, окрім «Звягельхлібу». Із великого асортименту в перші два тижні ми перейшли на три види хліба: чорний, білий і батон (приблизно через місяць повернулися до довоєнних обсягів виробництва). Тоді, на початку, люди були дуже налякані, миттєво змітали хліб із полиць. Я особисто переконував покупців, що не варто цього робити, що на заводі вистачає запасів борошна, резервної електроенергії, тож хліб гарантовано будемо випікати.

Майже місяць нікого в місті не було з інших виробників. Розбомблені траси і мости на Київщині унеможливили доставку. А ми залишилися: рідні, свої. Не розбіглися, не виїхали за кордон. З усього колективу виїхала лише одна людина, — розповідає Сергій Портянко.

— Ми вже з 25 лютого прийняли рішення про перехід на мобілізаційне завдання, тобто, були готові забезпечити хлібом усі військові формування місцевого гарнізону, населення і ДСНС, — розповідає начальник відділу збуту Володимир Музичук. — Уже на другий день збільшили випуск продукції у 2,5 раза. Випікали за добу понад 21 тонну хліба, а це — майже 40 тис. штук, що за нормативами споживання охоплює до 76 тисяч населення.

Забезпечували Звягель, район, а також Коростень і Овруч. Ставили людей на маршрут по двоє, з метою безпеки. Уже з 28 лютого виробляли 5 видів продукції, далі додали булочні вироби.

— Війна застала нас усіх зненацька. Але, попри першу розгубленість, потрібно було вмикатися на повну потужність і терміново забезпечити населення хлібом. Ми розуміли, що тепер це — наше завдання. Вражає те, що буквально з перших годин війни всі заводчани були на роботі, незважаючи на проблеми з доїздом і мобільним зв’язком. Під час комендантської години залишалися на роботі перечекати до ранку, добиралися як могли, але ніхто не спізнився, — згадує начальник виробництва Надія Бучинська. — Техніки-технологи, бригадири, працівники лабораторії — всі ставали до печі, викликали на роботу, кого лиш могли — й жоден не відмовився!

— Було надзвичайно важко звикати до сирен, це було вперше в житті, — пригадує технік-технолог Олена Мариніна-Яремчук. — Страх за дітей, батьків…

— Так, був страх, зашкалювали емоції, але всі розуміли: якщо треба — то треба. Працювали без перерв, удень і вночі, під час світломаскування, під ліхтарик — а як же інакше, закваски ж мають бути поставлені вчасно! Повірте, важко фізично не було, але емоційно… — спогади тістороба з 32-річним стажем Катерина Грабовської.

• У числі найбільших платників податків громади

Як інформує міська рада, найбільшими платниками податків до Звягельського міського бюджету є ПрАТ «ВКФ «Леся», ТОВ фірма «Новофарм-Біосинтез», ТОВ «Нові Ласощі Житомир», ТОВ «ВО «Техна», ПрАТ «Звягельхліб».

Зведених даних за 2023 рік ще немає, оскільки не завершився термін податкової звітності, проте, якщо оперувати цифрами попередніх років, навіть в умовах воєнного стану хлібозавод входить до п’ятірки лідерів за податковими надходженнями (загалом галузь харчової промисловості займає найбільшу частку в обсязі реалізованої продукції — 30,9% до загального обсягу, або 493,5 млн грн).

Це дозволяє і в такий час працювати над оновленням обладнання. Для цього підприємство залучає державні гранти і кредити. Так, нещодавно встановили нову піч, на черзі — пакувальна машина, що має вдвічі більшу потужність і дозволить зменшити навантаження на працівників.

Олег БРЮХАНОВ, 
Єгор ЦИМБАЛЮК
Фото ПрАТ «Звягельхліб»