Останній липневий день зібрав у нашому місті велику кількість шанувальників творчості Лесі Українки. Логічним продовженням покладання квітів до пам’ятника на площі став Всеукраїнський конкурс виконавців художнього слова ім.Лесі Українки. До Новограда-Волинського прибуло багато гостей, серед яких не лише конкурсанти, а й відомі культурні діячі.
Зал музею родини Косачів заповнили гості заходу, жителі міста та вчителі і друзі учасників. Нагадаю, що конкурс відбувається вже вчетверте. Вперше він пройшов завдячуючи меценатству Миколи Мартинюка, після чого уже третій рік поспіль його підтримує міська влада. Але цього разу допомогу організатори отримали і від Володимира Литвина. Між глядачами ходили чутки, що він особисто має бути присутнім, але очікування не справдились.
Перше, що відрізняє це дійство від будь-яких інших літературних вечорів, — професійність учасників, тут зібрались люди різного віку, з різних куточків України, дехто з них — є акторами театрів України. Вони демонстрували не лише свої професійні здібності, а й розуміння того, що грають. Як говорила Любов Підлісна, завідуюча кафедри сценічної мови Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім.І.Карпенка-Карого, — «ми намагаємось професійно оцінювати не лише те, як людина вивчила текст і проговорила його, а як осмислила і збагнула. Потрібно не мовити завчені слова, а впливати за допомогою їх на присутніх…»
Перед повним залом з привітальною промовою виступили Микола Боровець, Франц Весельський, який мовив від імені В.Литвина, та, звичайно, координатор конкурсу — Олена Завгородня. Після чого, згідно з номерами, визначеними під час жеребкування, до глядачів виходили учасники. Саме з їх вини дійство затягнулося, бо не всі враховували визначений часовий ліміт, що становив 10-12 хвилин. Тому й не всі з присутніх досиділи до кінця, а нагородження проходило уже в майже пустому залі.
Нарешті серед учасників був і наш земляк, а саме — Володимир Сурай, який отримав диплом третього ступеня.
Як пояснювали члени журі, вибір був дуже складним, бо конкурсанти сильно підготувалися. Але, не дивлячись на те, премії 3-го ступеня отримали учасники з Києва і Харкова; 2-го — Запоріжжя і Києва; а 1-го — Тетяна Єрентюк і Олена Бушевська. Що стосується лауреата конкурсу, то в його перемозі сумнівів не було, і багато хто називав мені саме його ім’я ще, коли журі радились. «Діти талановиті, сильні. Думаю, що гран-прі отримає Юрій Сак, але вже як складеться, — буде видно», — ще до нагородження поділився зі мною Олексій Заворотній, Заслужений артист України.
Як не дивно, творчість Лесі найкраще зрозумів і відчув чоловік, який зіграв Іуду, а в кінці виступу заплакав. До речі, це був єдиний конкурсант, услід якому кричали: «Браво!».
Сам же Юрій Сак родом з Ужгорода, закінчив Київський інститут міжнародних відносин, після чого 6 років займався юриспруденцією в Англії.
«Ще зі студентських років мав хорошого і близького товариша, який раніше за мене зацікавився акторством. І це привело його до кіно. Ось якось він шукав актора на головну роль для свого короткометражного фільму. І тоді, у 2005 році, я зіграв ту роль. З тих пір і постало питання «чи я юрист?». Так, у віці 28 років я вступив до університету ім.І.Карпенка-Карого, де навчаюсь зараз на 4 курсі.
Про цей конкурс мені розповів викладач, і мені тут сподобалось, дуже гарне місто, щирі люди, після Києва дуже спокійно», — розповів мені лауреат конкурсу.
Олег Комаров, один з членів журі, відзначив Харківську школу читців, які справді вражали своєю активною грою, а особливо — Київську, які «багаті у відтінках і порохах душі, чим і вирізняються серед усіх інших». Серед конкурсантів було чимало обдарувань і приємно бачити, що у нас росте таке талановите і сильне покоління.