Вони ініціативні, амбітні, прагнуть бути корисними для свого міста. За життєвий орієнтир ця молодь обрала відповідальність. Це свідоме почуття щодня стимулює працювати на перспективу: для себе, своєї сім’ї, міста, держави. Когось з них справедливо відносять до молодіжної еліти Новограда-Волинського, ще хтось — просто успішно працює, займається улюбленою справою. Вони звикли бути лідерами, приймати рішення, покладатися головним чином на себе та допомагати іншим.
У кожного покоління — своя молодіжна еліта, з різними ідеалами, цінностями та завданнями. Мабуть тому, від старших людей подекуди можна почути, мовляв, молодь сьогодні «не така, як колись». Мені завжди у таких випадках пригадуються мудрі слова місцевого викладача з багаторічним освітянським стажем: «Молодь завжди чудова: і вчора, й сьогодні, і, впевнений, буде такою завтра…» А що самі вони думають про сучасне молоде покоління? Наскільки складно, на їх думку, реалізуватися у непростих умовах сьогодення? Зрештою, тернами чи зірками був устелений їх шлях до втілення омріяних цілей? Про це молодіжні активісти відверто розповіли кореспонденту «Звягель-інформу». Хочеться сподіватися, що ці розповіді стануть для когось аргументом переоцінити своє життя та відкрити у собі нові якості.
Олександр ГАРБОВСЬКИЙ, депутат міської ради, підприємець, голова молодіжної ради:
— Складність у тому, що у молоді немає досвіду, а в державі — системи підтримки молоді: як у соціально-побутовому плані, так і в плані громадської активності. Якщо учнів та студентів навчають та спрямовують, то по закінченні школи чи ВНЗ молода людина опиняється у шаленому ритмі життя, в якому дбаєш, насамперед, як втриматися на плаву. Натомість заявити про себе, з огляду на численні проблеми, вдається не багатьом. Тому й вирішили створити у Новограді-Волинському молодіжну раду, аби згуртуватися, допомогти визначити спільні орієнтири та діяти на користь місцевої молоді.
У мене за роки виробилася відповідальність, яка постійно зобов’язує завершити кожну розпочату справу, попри бюрократію, різні перепони та складнощі. Дуже важливо зробити перший крок, а тоді, крок за кроком, йти до реалізації мети. Вважаю, що на державному рівні має бути певна система наступників поколінь. Зокрема, у нашому місті — це проблема: хто прийде на зміну міському голові, керівникам управлінь та відділів у міській раді? Маю на увазі нову формацію людей: гідних, свідомих та підготовлених кадрів, а їх належить комусь готувати.
Алла ВИГОВСЬКА, начальник міського відділу у справах сім’ї та молоді:
— Неможливого немає. Я це зрозуміла, досягнувши всього у своєму житті власною працею та наполегливістю, без підтримки та «просування» з боку інших. Мій трудовий стаж складає всього шість років, а до цього, отримавши диплом про вищу освіту, я перебувала на обліку у центрі зайнятості… Рік поневірянь місцевими підприємствами та організаціями у пошуках роботи привели мене у Центр соціальних служб для молоді. Прикладом для мене стала тодішній керівник центру Лариса Шутова. Її оптимізм і толерантне ставлення вселили мені віру в себе, дали шанс досягти чогось у цьому житті.
Хочеться багато всього зробити, є безліч планів і сподівань. Звісно, не завжди усе заплановане вдається, але це не повинно послаблювати бажання працювати. Усім бажаю віри у свої сили, ставте цілі і досягайте їх, нехай подекуди й нелегким і тернистим шляхом — під впливом складнощів реалізоване стане ще більш вагомим!
Андрій ІВАНОВ, регіональний представник всеукраїнського благодійного фонду «Оазис життя», пастор церкви «Ранкова зірка»:
— На мою думку, дуже часто сьогодні молодь не хоче виділятися з маси однолітків. Можливо, заважають комплекси, або невпевненість у власних силах. Втім я багато спілкуюся з молодими людьми і мав нагоду переконатися: у них величезний потенціал, у кожному є багато ресурсів, які належить помітити і розвивати.
Звісно, постійно є труднощі, бар’єри на шляху самореалізації, адже життя — це боротьба. Слід докласти максимум зусиль, якщо ви переконані, що саме цього прагнете найбільше. Не біда, якщо з першого разу заплановане не виходить: стукайте, і вам, зрештою, відчинять!
Олександр МЕЛЬНИЧУК, директор міського земельно-кадастрового бюро:
— Аби досягнути успіхів у кар’єрі, мені довелося багато працювати, виконувати часом невдячну роботу, повсякчас доводити свою кваліфікацію. Було чимало проблем, які заважали — світ жорсткий, і в ньому багато «підводних» каменів. Втім я завжди сумлінно ставився до роботи, не обмежувався вузькими межами: ось це — у моїй компетенції, а цього вже я робити не буду, бо то вже не моя робота… Ось так здобув певний авторитет.
У свої 29 років можу сказати, що досягнув багато з того, про що мріяв. Сім’я, дитина, робота, колектив, який я очолюю: за кожним спеціалістом — сім’я, діти, тож відповідальність велика. Хотілося б, аби усім їм краще жилося і працювалося на благо міста. Що побажав би молоді, яка опинилася перед вибором? Не робити вчинків, про які колись доведеться шкодувати: алкоголь, наркотики, проблеми із законом — це не має бути нормою життя, є багато справ, де ви здатні знайти себе.
Оксана ЗДУНЮК, хореограф, керівник гуртка у Палаці шкільної молоді:
— Ніхто не принесе тобі нічого на блюдечку — на власному прикладі переконалася в цій простій істині. Закінчивши університет, в пошуках роботи я багато разів приходила в управління освіти міської ради — мені відмовляли, не було вільних вакансій. Вирішила, що освіти хіміка-біолога замало, здобула другу освіту — культуролога. Саме це допомогло знайти своє місце у Новограді-Волинському — нині керую ансамблем сучасного танцю «Ритм». Цього року на обласному конкурсі хореографії наш колектив виборов третє місце, тож маємо певні здобутки.
Я — щаслива людина. Маю сім’ю, чудового чоловіка, двійко гарних дітей — хлопчика й дівчинку. Намагаюся допомагати людям, вилучати позитив, дарувати посмішки, а добро в кінцевому результаті повертається в моє життя бумерангом. У матеріальному плані я невибаглива, задоволена тим, що маю. Наразі моя мрія — аби діти були здорові. А ще — щоб батьки пишалися мною. Ставши матір’ю, я зрозуміла, наскільки важливо це для батьків.
Андрій АКИНФІЄВ, інженер-програміст:
— Вважаю, що досі не використав усіх можливостей для досягнення вагомих результатів у житті. У житті далеко не завжди тобі поступатимуться місцем «під сонцем», тому працюю над тим, аби самотужки завоювати його. Далеких планів я будувати не схильний, планую досягати намічених цілей крок за кроком. Про власні мрії, дозвольте, наразі не розповідатиму…
У роботі подобається спілкування з людьми — я працюю у школі, в освітянському колективі. А от щодо нинішнього покоління школярів, скажу малоприємну, помічену мною річ: у багатьох немає зацікавленості навчанням, немає цінностей та стимулів, відчувається вплив Інтернету та вулиці, мало хто замислюється над наслідками такого життя. Тож хочеться нагадати молоді: варто подумати про своє майбутнє, аби завтра не пошкодувати про згаяний час. Певно, це усвідомлення приходить з часом, як і можливість знайти себе та бути корисним.
Олеся МИХАЙЛОВСЬКА, директор рекламного агентства «Креатив»:
— У галузі дизайну я працюю вже десять років. Починала трудову діяльність у типографії агроуніверситету, де здобувала освіту. Доводилося співпрацювати з професорами, спілкування з цими людьми, справжніми «енциклопедіями», мене захопило — відтоді зрозуміла, що хочу пов’язати життя з роботою, побудованою на спілкуванні з людьми. Так і сталося. Подобається перебувати в епіцентрі подій: брендуємо точки продажу, автівки, робимо вивіски та рекламу, плакати і банери, багато іншого — тому завжди в курсі того, що відбувається у місті.
Від роботи отримую задоволення, бо це — улюблена справа. З дитинства усі дивувалися моїй винахідливості: з серветок я робила квіти, постійно малювала, вбачала у непомітних дрібницях привід для творчості. Працюючи дизайнером реклами, доводиться повсякчас творити: розробляти нові концепції, бути ініціатором ідей, проявляти новаторство. Найкращий ефект — коли людям моя робота подобається. Маю сміливу мрію, аби наше агентство вийшло на всеукраїнський рівень…
Ярослав ТОДОРОВИЧ, представник молодіжної ради зі зв’язків з громадськістю та ЗМІ:
— У молодіжній раді завжди вітаємо свіжі ідеї, якщо маєте цікаві пропозиції — ласкаво просимо. Нерідко там, куди ми йдемо, нас ніхто не чекає, тож треба запастися терпінням і наполегливістю. Так, машина, дім — це добре, але моїм пріоритетом наразі є самовдосконалення. Від цього, зрештою, і залежать усі блага — усе в житті взаємопов’язано.
Вважаю, молодь повинна більше пропагувати здоровий спосіб життя — надто вже серйозно людство атакують хвороби, негативний вплив на здоров’я має пасивний спосіб життя. У нашому місті створені гарні умови для фізичного розвитку дітей та молоді, багато штучних спортивних майданчиків. За це варто подякувати місцевій владі. Усім бажаю невичерпного оптимізму і віри в краще майбутнє, до якого йдемо разом.
Ірина СОЛОХ, директор косметичної компанії «Оріфлейм»:
— Усі труднощі від того, що люди не вірять у себе. Низька самооцінка не дозволяє досягати омріяного, тому над нею потрібно працювати. Якщо ви незадоволені місцем, яке займаєте, — змініть його!
Кожну свою мрію намагаюся втілити у життя. Завжди хотілося стати бізнес-леді — сьогодні разом з чоловіком відкрили власну справу. Ще у дитинстві мріяла про публічність — працювала на місцевому телебаченні, але згодом я зрозуміла: мають відбутися кардинальні зміни, бо одноманітність вже набридла. Так я прийшла в косметичну компанію, пізніше зуміла переконати й чоловіка — це наш бізнес, і саме в ньому досягнемо успіху. Ця справа подобається тим, що, на відміну від традиційного бізнесу, де кожен дбає про власні інтереси, тут твої досягнення залежать ще й від успіху інших. Життя — це постійні зміни, тому не бійтеся експериментувати!
Євген ПРУНЬКІН, музикант, член спортивного туристичного клубу «Романтик»:
— Намагаюся постійно бути у русі, подорожую у складі гурту та туристичними маршрутами на велосипеді. Наш клуб «Романтик» існує вже більше 30 років. Торік були у Чорнобилі, зараз плануємо подорож до Чернігова та Івано-Франківська. Орендуємо підвальне приміщення на Житомирській, 31, яке протікає і є вкрай занедбаним. Ось на такому рівні у нас підтримують туризм… Час від часу сплачувати за оренду нам допомагає «Новофармбіосинтез», завжди раді спонсорам, які бажають підтримати молодь.
Наш колектив — гурт «Дрейф» — пропагує живу музику. Послухати наші виступи можна у клубі «Сафарі», дякуємо директору Ігорю Гриценку за те, що надає нам базу для закритих концертів. Невдовзі, десь у середині літа, плануємо провести блюзово-рок-н-рольний концерт. Загалом же у нас немає майданчиків, де можна проводити, скажімо, рок-концерти. Це свого часу унеможливило мрію музикантів зробити традиційним рок-фестиваль на кшталт «Тараса Бульби», що є традиційним у невеличкому місті Дубно. Попри труднощі, намагаюся займатися тим, що до душі, а це — головне у житті.