2 февраля — 6 месяцев, как ушёл из жизни любимый всеми муж, отец, дедушка Иван Казимирович МОСТОВИЧ

Не выразить словами всей печали. В слезах и памяти всегда ты с нами. Помним, любим, скорбим.

Все родные и близкие

Нам хватит горя и печали

На всю оставшуюся жизнь...

4 февраля — 5 лет, как перестало биться сердце сына, брата Виктора Валентиновича КАЦАНЕНКО

Пусть говорят, что время лечит,

Стирают горе, в памяти года.

Нет! Сердцу моему совсем не легче,

И боль утраты не стихает никогда.

Мама, сестра с семьёй

31 січня минуло 40 днів, як трагічна смерть назавжди забрала життя нашого дорогого синочка, брата, племінника Олександра Миколайовича ГРУЗДЮКА із села Кануни

Ні серце, ні розум не можуть змиритись, що ти більше не повернешся, не підтримаєш, не посміхнешся, не пожартуєш, не зробиш те, що планував... Не минає жодної години, хвилини, дня, щоб ми тебе не згадували, не виглядали з далекої дороги. Та залишились тільки сльози і печаль. Спи спокійно, синочку, і Царство Небесне твоїй добрій душі.

В довічній скорботі всі рідні

27 января остановилось сердце дорогой тёти, педагога и хорошего человека, Марии Павловны КАТЮХИ и 33 года, как трагически погиб любимый отец Иван Павлович КАТЮХА

Мир вашему праху и покой вашим светлым душам.

Племянница-дочь с семьёй

Є сила, що може забрати з життя,

Та з пам’яті рідних — ніколи...

7 лютого — 9 днів, як пішов від нас дорогий Юрій Володимирович ЗІНКЕВИЧ

На душі біль, жаль і сум.

Тебе немає і більше вже не буде...

Та пам’ять про тебе буде вічно жити.

Сумуючі дружина, доньки, онуки та рідні

3 лютого минає 40 сумних днів, як перестало битися серце нашого дорогого, люблячого чоловіка, батька, дідуся, брата, дядька Віктора Анатолійовича ПРАЧКОВСЬКОГО

Ти пішов від нас і залишив нам глибоку душевну рану, печаль і сльози. І скільки б часу не пройшло, ти вічно житимеш у наших серцях. Царство Небесне і вічний спокій твоїй душі. Хто пам’ятає, — пом’яніть, хто забув, — згадайте.

Рідні

4 лютого минає 40 днів, як пішла у вічність дорога, рідна наша дружина, матуся, бабуся Людмила Михайлівна ЯРЕМЧУК

Низько вклоняємося перед твоєю світлою пам’яттю, і скільки б не минуло часу — ми будемо завжди пам’ятати, згадувати і молитися за тебе. А Господь хай пошле тобі Царство Небесне та вічну пам’ять. Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть.

Сумуючі чоловік, діти, невістка, мама, тато, брат та всі рідні

5 лютого минає 40 днів, як перестало битися серце Анатолія Миколайовича БАЛЮКА

І не забути, і не вернути, і не висловити словами всієї скорботи і печалі. Та пам’ять про тебе вічно житиме в наших серцях. Царство Небесне тобі і вічний спокій.

Сумуючі діти, брати, сестри, мама, тітки